Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 28

З цим важко погодитися. У випадку, про який пише автор, існує розрив в часі між діяннями. Кожне отримання виплати можна вважати окремою злочинною дією, що містить ознаки шахрайства, однак вони об’єднані єдиним неконкретизованим чи конкретизованим умислом.

Таким чином, названі злочини відрізняються один від одного за характером вчинюваних дій. Триваючий злочин — це «безперервний злочин», де особа вчинює одну дію (бездіяльність), а продовжуваний злочин, навпаки, «перерваний злочин». Тут мають місце два (або більше) тотожних діянь, відокремлених одне від одного проміжком часу.

1.3.4. Складені злочини

Складені злочини — є найбільш розповсюдженим видом складних одиничних злочинів, причому історичний аналіз кримінального законодавства дає підстави для висновку про те, що більшість із цих діянь або: а) за своєю природою не можуть існувати в іншому «нескладеному вигляді» (насильницький грабіж, розбій); або б) завжди (у всіх попередніх КК) формулюються законодавцем як складені злочини (перевищення службових повноважень, поєднане із застосуванням насильства). Вочевидь, що у законодавця існує потреба в окремих випадках мати в законі ускладнені конструкції, тобто є внутрішні, соціальні причини, що обумовлюють саме існування складених злочинів.

В науці кримінального права одним з перших звернув увагу на ці делікти М.С. Таганцев. Саме він першим визначив поняття складених злочинів і зробив висновки щодо умов, за наявності яких вони виникають. Автор вказував, що для виникнення складеного злочину необхідно, щоб законодавець юридично об’єднав декілька злочинів в один. «Ці випадки є надзвичайно різноманітні, — писав М.С. Таганцев, — але всі вони виникають лише через особливі постанов» закону, у видах практичних, і існують лише настільки, наскільки вони визнані законом».

Отже, М С. Таганцев в складених злочинах вбачав лише законодавче об’єднання декількох діянь в одній нормі і вважав, що підставою утворення цих деліктів є формальний момент — те, як законодавець сконструював норму права. Про причини, які спонукають законодавця до конструювання таких специфічних складів, автор не говорить, однак, із його міркувань можна зробити висновок, що законодавець все ж таки вибірково підходить до об’єднання декількох злочинів в один і не механічно, спонтанно поєднує діяння, а обирає такі їх сполучення, які найчастіше зустрічаються в житті.

В наукових працях радянських криміналістів здійснювалися спроби пояснити наявність в законодавстві складених злочинів, виходячи із підвищеної суспільної небезпеки і широкої розповсюдженості деяких сполучень (поєднань) злочинних діянь, через що вони розглядаються законодавцем як один злочин. Однак питання соціальної обумовленості кримінально-правових норм про відповідальність за такі діяння залишалося малодослідженим.