Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 16

Нарешті, М.1. Бажанов видами ускладнених одиничних злочинів вважає триваючі, продовжувані, складені, а також злочини, кваліфіковані настанням додаткових тяжких наслідків.

Аналізуючи наведені класифікації зазначимо наступне. Всяка наукова класифікація буде істинною за змістом і правильною за зовнішньою побудовою лише за умови дотримання формально-логічних правил, про які йшлося вище. Одним із цих правил є вимога, щоб розподілення об'єктів класифікації базувалось на єдиному критерії. Якщо під цим кутом зору розглянути запропоновані науковцями класифікації складних одиничних злочинів, то можна зробити висновок, що правила дихотомічного розподілу понять ними не зовсім витримані, бо в один ряд поставлені злочини, які мають складний склад і злочини, що характеризуються простим складом.

Так, виділення злочинів з альтернативними діями, двооб’єктних злочинів, складених злочинів, злочинів, ускладнених додатковими тяжкими наслідками чи наявністю двох форм вини щодо різних наслідків, засновано на конструктивних особливостях їхніх складів. Кожному із цих складних одиничних злочинів відповідає складний за законодавчою конструкцією склад злочину: злочину з двома діями — склад з двома діями; злочину, кваліфікованому за наслідками — склад з двома формами вини (зі змішаною виною); злочину з декількома об’єктами (поліоб’єктному) — склад з декількома об’єктами, нарешті, складеному злочину відповідає склад, що містить у собі ознаки двох чи більше інших самостійних складів злочинів.

В той же час специфічний характер триваючих і продовжуваних злочинів обумовлений зовсім не складністю їхніх законодавчих конструкцій, а особливим складним характером злочинної поведінки суб’єкта. А тому один і той самий злочин в одних випадках може вчинятися як продовжуваний або триваючий, а в інших — одним простим актом поведінки винного (як одноактний злочин). Скажімо, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) буде продовжуваним злочином за умови його вчинення не одноактною дією, а окремими, роз'єднаними у часі тотожними діяннями (етапами), кожен з яких є продовженням одного й того ж діяння за наявності загальної мети і єдиного умислу.

Вирішення питання про наявність триваючого злочину також залежить не від конструкції його складу, а від часу припинення (присічення) злочинної діяльності. Тільки за умови, якщо злочинне посягання не присічене в момент вчинення, і діяння, так би мовити, «розтягується у часі», триває якийсь час на стадії закінченого злочину, його слід вважати триваючим злочином.

Отже, підставою для виділення триваючих і продовжуваних злочинів є механізм злочинної діяльності, психологічний зміст злочину, а не конструктивні особливості їхніх складів.

Таким чином, вважаємо, що розглядати в одному класифікаційному ряді триваючі, продовжувані злочини і діяння, що мають ускладнені склади неприпустимо, тому що при цьому порушується закономірність у побудуванні класифікації, виключається можливість її застосування для практики.