Читать «Балакучий згорток» онлайн - страница 21

— Так і є, — сказав Папуга, — їх переміщують п’ять разів на день, щоб вони нам не встигли набриднути. Ще тут у нас є чотири різні заходи сонця, по одному в кожному куті, тож ті, кому подобається червоний захід сонця, дивляться в один бік, а ті, кому лимонний, чи жовтий, чи зелений, — в інші боки. Це дуже зручно.

— Мені здається, що Міфологія неймовірно прекрасна, — сказала Пенелопа. — Не дивно, що ви цінуєте свою країну і так пишаєтесь нею.

— Так, так, — ніяково підтвердив Папуга. — Знаєте, я живу тут дуже давно. Я вже ніби приріс до цієї землі. Тому я не хочу, щоб ці жахливі василіски отримали владу над нею.

— Так, правильно, — сказав Пітер, — і чим швидше ми їх здолаємо, тим краще. Що нам далі робити, Папуго?

— Ну, — замислено промовив той, — якщо ми підемо за течією струмка вниз, то дійдемо до головної річки й там зможемо спустити на воду човен. Тоді, якщо пам’ять мені не зраджує — мене вбити мало за те, що я не взяв карти, — ми попливемо тією річкою, за течією, через Долину Феніксів, до Гір Місячних Телят і Лук Єдинорогів. А звідти вже зовсім близько до Кришталевих Печер, буквально кілька хвилин пішки. Але я мушу вас попередити, що там, в Долині Феніксів, на нас чекає зо двоє дуже небезпечних порогів, і я не знаю, як їх оминути. Сподіваюся, ви вправно керуєте цим човном?

— Усе буде гаразд, — запевнив Пітер.

— Маю надію, що все буде гаразд, — додав: Саймон. — Гадаю, якщо ми обидва будемо веслувати, то зуміємо проскочити.

— Тоді ходімо, — сказав Папуга, — тримаймося якнайближче до дерев. Ану як поблизу є василіски! І якщо ви їх зустрінете, то пам’ятайте: вони можуть вивергати полум’я на відстань до восьми футів.

— Вісім футів! — скрикнула Пенелопа. — О Боже, це ж як вогнемет!

— Правильно, — сказав Папуга. Колись вони ще могли вбивати поглядом, але ми поклали цьому край, коли створили Міфологію. Все добре до певної міри, як каже Г. Г. Жахливо, що вони тиняються тут і палять усе, що бачать, своїми необережними подихами, але, хвалити Бога, тепер хоч не вбивають кожного поспіль своїм поглядом.

— Не розумію, як ви дозволили їм потрапити в Міфологію, — сказала Пенелопа. — Чого ви очікували від зграї страшних і небезпечних тварюк?

— О ні, тут не можна відбирати чи перебирати, — сказав Папуга. — Хоча декому, зокрема мені, можна, але ми створили Міфологію для всіх міфічних істот і не маємо права на упередженість. Ми можемо лише дві речі: по-перше, контролювати їхню чисельність, що, звичайно, полегшує справу, і, по-друге, селити їх там, де вони можуть завдати якнайменше шкоди. Це просто нещасний випадок, що василіски повстали. Принаймні є надія, що з вашою допомогою, ми зможемо їх зупинити.

Так вони собі розмовляли і тим часом спускалися в долину, минаючи маленькі водоспади, невеличкі потічки, аж поки дійшли до перших дерев. Діти розглядали їх із величезним подивом.

— Ага! — вигукнув Папуга. — Здивовані? Я так і думав. Це коркові дерева. Зараз у звичайному світі вся технологія виготовлення корків дуже застаріла, якщо дозволите покритикувати. У вас спочатку знімають з дерева кору, а потім вирізують із неї корки. Це дуже трудомісткий процес. Тому коли ми прийшли сюди, Г. Г. серед інших чудес вирішив зробити коркові дерева, щоб зберегти сили і час. Тут, як бачите, корки ростуть безпосередньо на корі дерев, і всі різних розмірів.