Читать «Записки в узголів’ї» онлайн - страница 26

Буває й таке, що ви відправили пісню, яку вважаєте гарною, проте відповідь все ніяк не приходить. Якби то був лист кохання, то ще можна зрозуміти, але як же не написати декілька рядків пісні. Одразу зрозуміло, що то за людина.

Або ж може бути й таке, що в дім до людини дуже зайнятої, яка слідує моді, приносять раптом лист, складений у застарілому стилі.

Ви для якогось свята замовили віяло, чекаєте з нетерпінням, коли ж його доставлять, а коли в день святкування ви відкриваєте пакунок, то бачите, що малюнок на ньому жахливий.

Посланець приносить подарунок на знак народження малюка або ж від’їзду в далеку дорогу, але взамін нічого не отримує. На знак подяки йому теж обов’язково треба щось подарувати, навіть якщо він приніс якусь дрібничку: кульку чи «молоточок щастя». Він же дуже сподівається, що сьогодні щось таки отримає від господарів, а тут – нічого, і посланець повертається додому з пустими руками і чорніший від хмари.

У домі хоч і з’явився зять, але вже пройшло цілих п’ять років, а все ще не з’явилося дитинки. Вже й діти дорослі, час уже, щоб у цьому домі бігали маленькі онуки. Сумно дивитися, як батьки лягли перепочити у самоті. Вже у них такий вік, коли поряд мають повзати онуки.

Жахливо також, коли хтось, прокинувшись, одразу йде приймати ванну.

Дратує також затяжний дощ в останній місяць року, коли в останній день посту ти не можеш дотриматися, коли пропадає молоко в грудях.

23. Те, до чого потроху втрачаєш цікавість

Працю щодня під час посту.

Приготування до чогось, що ще зовсім не скоро прийде.

Тривалі молитви у храмі.

24. Те, з чого сміються люди

Північна сторона будинку.

Людина, яка має репутацію добряка.

Доволі похилого віку дідусь.

Дівчина легкої поведінки.

Нерівний глиняний паркан.

25. Те, що дратує

Коли є якась термінова справа, а тут прийшов гість з довгою розмовою. Звісно, якщо це людина не дуже поважна, то можна їй сказати: «Давайте потім». Проте, якщо це все ж таки людина, якій не можна відмовити, то тоді це по-справжньому дратує.

Коли розтираєш туш, а в тушечницю потрапило волосся або ж камінчик, і чути цей звук.

Коли раптом хтось захворів. Посилаєш за заклинателем, але його, виявляється, немає на місці. Його шукають з усіх сил, потім, нарешті, знаходять, і, коли він приходить до хворого, то так в’яло читає заклинання, що зло бере, мабуть, був до цього в іншого хворого.