Читать «Замогильні записки» онлайн - страница 474

Історія знає подвійні наслідки подій: одні негайні, такі, що здійснюються миттєво, інші віддалені, спершу непомітні. Ці наслідки часто суперечать один одному; одні ґрунтуються на нашій короткозорій мудрості, інші – на мудрості вічній. Діяння божественного промислу виявляють себе після діянь людських. За спинами людей постає Господь. Ви можете скільки завгодно заперечувати вищий суд, оспорювати його рішення, сперечатися з приводу слів, називати силою речей або розумом те, що звичайна людина іменує Провидінням, але погляньте на доконаний факт, і ви неодмінно побачите протилежне очікуваному, якщо вашою відправною точкою не були моральність та справедливість.

Якщо Небо не сказало свого останнього вироку, якщо нам судилося майбутнє – майбутнє сильне і вільне, то майбутнє це, безперечно, сховане від нас за горизонтом; дістатися до нього можна тільки за допомогою християнської надії, крила якої ростуть тим швидше, чим менше підстав для цього дає їй зрадливий світ, надії довговічнішої, ніж час, і сильнішої, ніж нещастя.

8

Повторний погляд на моє життя

Чи переживе мене твір, наснажений моїм прахом і для праху мого призначений? Можливо, праця моя погана; можливо, побачивши світ, ці «Записки» не привернуть нічиєї уваги; все ж таки речі, які я розповів сам собі, придадуться хоча б для того, щоб розігнати тугу останніх днів, які нікому не потрібні і ніхто не знає, чим їх заповнити і як їх дожити. Наприкінці життя настає гірка пора: ніщо не миле, тому що ти сам нічого не гідний; нікому не потрібний, ставши тягарем для всіх, ти стоїш на порозі останньої обителі, до якої залишився всього один крок: про що мріяти на безлюдному березі? які дорогі серцю тіні розгледиш ти в майбутньому? Ну їх, ці хмари, що пливуть нині над головою!

Мені не дає спокою одна нав’язлива думка: чи такі вже безневинні мої старання? я боюся свого засліплення і поблажливості до власних помилок. Чи добре те, що я пишу, якщо судити по правді? Чи не траплялося мені схибити проти моральності і любові до ближнього? Чи мав я право говорити про інших? Який сенс у моєму покаянні, якщо «Записки» мої заподіють кому-небудь зло? Безвісні, нікому не відомі на землі праведники, ви, що творите дива своїм життям, приязним Богові святому, уклін вашим таємним чеснотам!