Читать «У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона» онлайн - страница 388

С. 360. Піччіні Ніколо (1728—1800) — неаполітанський композитор, суперник німецького композитора Ґлюка. В оперному мистецтві точилося змагання між «глюкістами» і «піччіністами».

С. 361. «Закоханий лев» — комедія антиромантика і антигюґоліанця Франсуа Понсара (1814—1867), епігона класицизму.

«Поліевкт», «Брехун» — корнелівські п’єси (1641, 1643).

С. 365. Принцеса Дюжабара — героїня арабських казок.

С. 366. Мерсьє Оґюст (1833—1921) — генерал, військовий міністр під час арешту Дрейфуса.

С. 370. Немврод — цар вавилонський і засновник Ніневії; за шумеро-акадійською традицією вважається богом ловів та війни.

С. 372. «Арлезіянка» — драма Альфонса Доде; музику до неї написав Бізе.

С. 374. Віконт де Борньє Анрі (1825—1901) — поет-драматург, автор історичної драми «Роландова дочка».

С. 375. Марі Бонапарт (1882—1962) — дочка принца Ролана Бонапарта.

С. 376. Ґамбетта Леон (1838—1882) — державний діяч, автор книги «Ґамбетта очима Гамбетти, інтимні листи й родинні спогади».

«Suave mari magno» — вірші з книги Лукреція «Про природу речей»:

Любо, як моря поверхня запіниться, бурями збита,

Із суходолу дивитись, як інший на хвилі бідує, —

І не тому, щоб утіха була у чужому конанні,

Але приємно себе поза тими нещастями бачить.

(Переклав Микола Зеров)

Боєльдьє Франсуа-Адрієн (1775—1834) — композитор, автор опери «Каліф багдадський».

«У гурт шляхетний люди тут збирались...» — початок дуету Жіро і Нісетти з комічної опери «Пре-о-Клер» композитора Герольда (1791— 1833) на лібрето Планара.

«Фра Дияволо» — Оберова опера.

« Чарівна флейта» — Моцартова опера.

«Шале» — Аданова опера.

С. 377. «Бал у Со» — Бальзакова повість.

«Паризькі могікани» — роман Дюма-батька.

«Радіє вся сім'я...» — вірші Гюго зі збірки «Осіннє листя».

Дезульєр Антуанетта (1637 або 1638—1694) — авторка книги «Поезії».

Графиня де Ремюза (1780—1821) — фрейліна імператриці Жозефіни, авторка романів, спогадів та листів.

Графиня де Сент-Олер (1778—1854) — дружина графа де Сен-Олера, камергера Наполеона і члена Французької Академії.

С. 379. «Біль — це як плід...» — з вірша Гюго «Дитинство».

«Мерцям недовго буть...» — з вірша Гюго «Мандрівникові».

С. 380. Пейронізм — дотеп за іменем драматурга Едуарда Пейрона (1834-1899).

С. 383. «Слівце Камброна» — французький генерал П’єр Камброн відповів англійцям під Ватерлоо лайкою, коли йому запропоновано здаватися.

С. 384. Вібер Жеган-Жорж (1840—1902) — маляр і драматург.

С. 391. Sic transit gloria mundi — так минає мирська слава — фраза з «Наслідування Христу».

С. 399. Буйот — картярська гра.

С. 400. Постав Моро (1825—1898) — маляр, автор жанрових і біблійних картин.

Мамелюк — солдат єгипетської кавалерії.

С. 401. Белліні Джованні (1426—1516) — маляр венеційської школи.

С. 404. «Меропа», «Альзіра» — вольтерівські трагедії.

С. 411. «Відступ десяти тисяч» — відступ з Персії грецького загону, описаний Ксенофонтом.

ЗМІСТ

Примітки. Анатоль Перепади

.463

ПРУСТ Марсель

У ПОШУКАХ УТРАЧЕНОГО ЧАСУ. ҐЕРМАНТСЬКА СТОРОНА

Переклад з французької