Читать «Путівник по галактиці для космотуристів» онлайн - страница 9

«Путівник» наводить навіть рецепт для приготування коктейлю за домашніх умов:

«УЗЯТИ ВМІСТ ОДНІЄЇ ПЛЯШКИ ВИТРИМАНОГО «ДЖАНКС СПІРІТ». ДОДАТИ ОДНУ ЧАСТИНУ ВОДИ ІЗ ОКЕАНУ ПЛАНЕТИ САНТРАГІНУСА (О, ЦІ САНТРАПНІЙСЬКІ ВОДИ! О, ЦІ САНТРАГІНІЙСЬКІ РИБИ!!!). КИНУТИ ТРИ КУБИКИ АРКТУРІАНСЬКОГО МЕГАДЖИНУ. ДОЧЕКАТИСЬ ПОВНОГО РОЗЧИНЕННЯ (МЕГАДЖИН ПОВИНЕН БУТИ ПРАВИЛЬНО ЗАМОРОЖЕНИЙ, ІНАКШЕ ВИВІТРЮЄТЬСЯ БЕНЗИН).

ПРОПУСТИТИ ЧЕРЕЗ СУМІШ ЧОТИРИ ЛІТРИ МЕТАНУ З ФАЛІЇ — У ПАМ’ЯТЬ ПРО ЩАСЛИВЦІВ, ЯКІ СКОНАЛИ ВІД ЗАДОВОЛЕННЯ В БОЛОТАХ ФАЛІЇ.

ДОДАТИ (НА КІНЧИКУ СРІБНОЇ ЛОЖЕЧКИ) СУПЕРМЕНТОЛОВОГО ЕКСТРАКТУ, ЩО ПАХТИТЬ УСІМА ДУРМАНЯЧИМИ АРОМАТАМИ ТЕМНИХ ЗОН КВАЛАКТИНА — ТОНКИМИ, ВАБЛИВИМИ, ЗАГАДКОВИМИ.

ЗАНУРИТИ ІКЛО АЛГОЛІАНСЬКОГО СОНЯЧНОГО ТИГРА. ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА СПАЛАХИ ВОГНЮ СОНЦЬ АЛГОЛІАНА, ЯКИМИ СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ РОЗЧИНЕННЯ.

ТРОХИ ЗАМФІОРУ.

ОДНУ ОЛИВКУ.

ПИЙТЕ… АЛЕ… ОБЕРЕЖНО…»

«Путівник по Галактиці для космотуристів» за тиражем значно перевершив «Енциклопедію Галактики».

— Шість кухлів гіркого, — сказав Форд Префект бармену «Кобили і грума». — Поспішіть, будь-ласка, бо наближається кінець світу.

Бармен — поважна літня людина — не звик до подібного ставлення. Він обвів Форда Префекта прискіпливим поглядом з-за батареї пляшок. Форд втупився у вікно і втратив інтерес до всього на світі. Бармен запитливо позирнув на Артура. Той знизав плечима і теж промовчав.

— Справді, сер? — бармен почав наповнювати склянки. — Чудова погода, чи не так?

Ніякої відповіді.

— А футбол ви сьогодні подивитесь? — спробував він ще раз.

Форд відірвався від вікна і уважно оглянув бармена.

— Не має сенсу, — сказав він зрештою, знову відвертаючись до вікна.

— Невже, сер, ви втратили надію? — запитав бармен. — Ви думаєте, «Арсенал» не має шансів?

— Я цього не сказав, — відповів Форд байдуже, — просто наближається кінець світу.

— Так, звичайно, сер, я й забув, — сказав бармен, поглядаючи цього разу на Артура. — Для «Арсеналу» це був би вихід, га?

Форд поглянув на бармена з щирим подивом.

— Далеко не найкращий.

— Тримайте шість кухлів, — сказав бармен, важко зітхаючи.

Артур ніяково усміхнувся, ніби вибачався за Форда, і ще раз знизав плечима. Тоді повернувся до залу й ніяково посміхнувся нечисельним відвідувачам. Але ніхто з них не дослухався до розмови, тому ніхто як слід не оцінив його вибачень.

Їхній сусід за стойкою подивився на шість кухлів пива, миттю прикинув подумки свої шанси і заусміхався відданою п’яною усмішкою.

– Іди до біса, — Форд розкусив наміри п’янички і скорчив таку міну, від якої б серце пішло у п’яти навіть у Алголіанського Сонячного Тигра. — Вип’ємо все самі.

— Решту залиште собі, — Форд кинув на стойку п’ять фунтів.

— Як, з п’ятірки? Дякую, сер.

— У вас у запасі лише десять хвилин, щоб її витратити.

Бармен вирішив на якийсь час зникнути.

— Форде, — озвався Артур, — коли ти, нарешті, поясниш, що діється?

— Пий, — сказав Форд. — Три кухлі твої.

— Три кухлі? У обід?

П’яничка всміхнувся й радісно закивав головою.

— Час — умовність. Обідній час — тим паче, — зазначив Форд.