Читать «Путівник по галактиці для космотуристів» онлайн - страница 68

Спалахнули лампочки, спочатку нерішуче, неохоче замиготіли і, нарешті, рівно засвітились. Засичали динаміки.

— День добрий, — сказав Великий Мислитель.

— Ее… здрастуй, о Великий Мислителю! — Лунквавль нетерпляче засовався на стільці. — …Ти… е… знайшов…

— Відповідь? — прийшов на допомогу Комп’ютер. — Звичайно, знайшов.

Програмісти полегшено зітхнули. Довге очікування не виявилося марним.

– Єдину й правильну? — видихнув Фучг.

– Єдину й правильну, — підтвердив Великий Мислитель.

— На питання про Суть Життя, Існування Всесвіту й про Все Інше.

— Так.

Лунквавль і Фучг пройшли спеціальний курс навчання, усе їхнє життя від колиски було присвячено підготовці до цієї урочистої миті. Але навіть вони не могли стримати хвилювання, яке охопило їх.

— Ти готовий сповістити нам Відповідь? — запитав Лунквавль.

— Так.

— Зараз?

— Зараз, — підтвердив Великий Мислитель.

Програмісти облизали пересохлі вуста.

— Але мені здається, — додав комп’ютер, що вона вам не сподобається.

— Це не важливо! — вигукнув Фучг. — Ми повинні її знати. Негайно!

— Негайно? — запитав Великий Мислитель.

— Так.

— Тоді гаразд, — басовито мовила машина.

У кімнаті запала мертва тиша. Пауза тяглася довго.

— Я навіть певен, що відповідь вам не сподобається, — попередив Великий Мислитель.

— Відповідай!

РОЗДІЛ 28

Довго ніхто не міг вимовити жодного слова.

Краєчком ока Фучг бачив за вікном море напружених облич, що застигли в чеканні.

— Як ти думаєш, нас не розірвуть на шматки? — пошепки запитав він.

— Ви взяли на себе тяжкий тягар, — співчутливо сказав Великий Мислитель.

— Сорок два! — вигукнув Лунквавль. — І це все, що ти можеш нам повідати після семи з половиною мільйонів років роздумів?

— Я все врахував і перевірив. Відповідь точна, — запевнив Комп’ютер. — Щоправда, коли бути до кінця відвертим, мені видається, що питання було некоректним.

— Але ж це було Одвічне Питання! Про Суть Життя, Існування Всесвіту та про Все Інше, — сказав Лунквавль.

— Звичайно, — мовив Великий Мислитель тоном людини, якій часто доводиться спілкуватись з недоумками. — Але ви хоча б самі його розумієте?

Запала тиша. Лунквавль і Фучг сиділи, мов громом вражені. Вони дивилися то на комп’ютер, то один на одного.

— Розумієш… це просто все… Все, — намагався пояснити Фучг.

— Саме так! — перебив його белькотіння Комп’ютер. — У правильно поставленому питанні міститься половина відповіді,

— Жах! — Фучг крадькома змахнув сльозу.

— Гаразд, усе це добре, — сказав Лунквавль, — але може ти допоможеш нам сформулювати коректне запитання?

— Одвічне Питання?

— Так.

— Про Суть Життя, Існування Всесвіту і про Все Інше?

— Так!

Великий Мислитель поринув у задуму.

— Це буде нелегко!

— Але ж ти зможеш? — вигукнув Лунквавль.

— Цього разу мовчанка була довшою.

— Ні, — твердо сказала машина.

У відчаї Лунквавль і Фучг впали в свої крісла.

— Але я вам скажу, хто зможе, — втішив їх комп’ютер.

— Хто? Скажи!

Артур відчув, що волосся стало дибки на його неіснуючій голові. Він підсунувся ближче. Тиша порушувалась лише рівним стрекотінням кінопроектора.