Читать «Путівник по галактиці для космотуристів» онлайн - страница 6
Дуглас Ноель Адамс
Земля повільно котилася по орбіті.
Сонце висушувало калюжу, в якій лежав Артур.
— Привіт, Артуре, — чиясь тінь затулила сонце.
Артур звів очі і, мружачись, упізнав Форда Префекта, що схилився над ним.
— Привіт, Форде! Як життя?
— Чудово, — відповів Форд. — Слухай, ти зараз зайнятий?
— Зайнятий? — перепитав Артур. — Ще й як! Я лежу, перепиняючи ті бульдозери, бо варто мені зрушити з цього місця, і будинку — гаплик. Взагалі… ні, нічим серйозним не зайнятий.
Феномен сарказму повністю був невідомий на Бетельгейзе, тому Форд так і не навчився розпізнавати його.
— Чудово, — сказав він, — а де тут можна поговорити один на один?
— Що? — не збагнув Артур Дент.
Форд не відповів. Він не розчув питання, бо в цю мить прискіпливо подивився на небо. Йому здалося…
— Нам треба поговорити, — сказав він рішуче.
— Будь ласка, — погодився Артур, — поговори.
– І випити, — додав Форд. — Нам треба поговорити й випити. Чим швидше, тим краще. Пішли до пивної.
Він ще раз очікуючи поглянув на небо.
— Ти що, не розумієш? — Артур почав сердитися. — Цей чолов’яга, — він показав на Просера, — хоче знести мій дім. Форд подивився у вказаному напрямку.
— Невже він не може зробити цього, коли тебе не буде?
— Саме цього я й не бажаю.
— А-а.
— Форде, ти що? — вигукнув Артур. — Щось трапилось?
— Ні, нічого. Слухай, Артур, я повинен сказати тобі дещо дуже важливе. Може, найважливіше в твоєму житті. Будь ласка, пішли в «Кобилу і грум».
— Чому туди?
— Тобі треба випити.
Форд так подивився на Артура, що той, дивуючись собі, відчув, що поступається. Нічого дивного, якщо взяти до уваги, що Форд — відмінний гравець у одну давню алкогольну гру, якої він навчився у космопортах системи зірки Бети Оріона, що обслуговують мадранітові копальні.
Ця гра дещо нагадує земну «індійську боротьбу». Вона полягає ось у чому. Обидва гравці сідають за стіл. Перед кожним виставляється по склянці. У центрі столу ставиться пляшка «Джанкс спіріт», напою, який обезсмертився завдяки стародавній пісні оріонських шахтарів:
О, не наливай мені більше «Джанкс спіріт»!
Бо ж коли ти наллєш «Джанкс спіріт»,
То голова закрутиться, язик заплететься, очі вибалушаться, і я помру.
Тож наливай швидше келих старого «Джанкс спіріт».
Кожен з учасників гри за командою зосереджується на пляшці, аби примусити її наповнити склянку суперника, яку він по тому повинен випити. Потім пляшку доливають. Гра триває. І так далі.