Читать «Олексій, Веселесик і Жарт-Птиця» онлайн - страница 8
Всеволод Нестайко
Справді, Лесик так трусився, що комірець його матроски тріпотів, наче од вітру. Йому таки було страшно, бо він згадав, скільки прикрощів завдав кожному з них.
— В море його! — закричав Вовчик-братик.
— Геть з корабля! — закричала Лисичка-сестричка.
— П-правильно! — закричав заєць Сергій.
— Хай поплаває у сльозах, які наплакав! — закричав слон Филимон.
— Кря-кря-кря! — закричала качечка Крячечка.
Лесик зіщулився.
І тут раптом почувся крик ляльки Гальки:
— Ой, дивіться! Ой, дивіться! Ой, летить!
Всі оглянулися і побачили, що їх наздоганяє, летячи низько над хвилями, наче корабель на підводних крилах, триголова змія.
Підлітаючи до них, вона хвацько, на три голоси заспівала:
Кому кажу — стійте і оддайте мені негайно мого Олексія!
І вона заклацала своїми крокодилячими щелепами, ладна от-от схопити Лесика.
І тут раптом наперед вискочила лялька Галька, закрила собою Лесика і закричала:
— Не чіпай його! Не смій його чіпати!
Голови Вередазмії-Капризазмії здивовано перезирнулися і хором засичали:
— Ах, то тут ще хтось мені заважає! Ще й одважуеться кричати на мене! Так от замість нього я схоплю тебе! Щоб не була така хоробра! Горе тобі буде з твоєю хоробрістю! Я з тебе зроблю зміючку-капризючку! Г-гам!
І Вередазмія-Капризазмія схопила ляльку Гальку і вмить щезла.
Ніхто не встиг навіть оком зморгнути. Лесик так і застиг, вражений.
«Я її у сміттєпровід кинув, а вона мене врятувала! Ой! Що ж тепер з нею буде?!»
— Друзі! — підніс угору хобота слон Филимон. — Тримайте себе в руках… тобто в ногах… тобто в лапах! Лялька Галька мужня іграшка. Я її добре знаю. Ми з однієї іграшкової крамниці.
— Треба якнайшвидше дістатися до Жарт-Птиці,— сказав Залізний Роб і розказав усе, про що ви вже знаєте.
— А-а… так Олексій-Плаксій не винен. Це, значить, все ота зміюка, — тихо проказав слон Филимон і почав обмахуватися хоботом, бо йому стало ніяково перед Лесиком.
— Ми ж не знали, — винувато схилив голову Вовчик-братик.
— Ти не гнівайся, — винувато схилила голову Лисичка-сес- тричка.
— П-пробач, д-друже! — і собі заїкнувся заєць Сергій.
— Кря-кря-кря! — сказала качечка Крячечка.
Проте гніватися на них Лесик не мав ніякого права. Він сам це прекрасно розумів.
— А далеко до Жарт-Птиці? — спитав слон Филимон.
— Не близько, — сказав Залізний Роб. — Треба перепливти Море Сліз, перейти Велику Жовту Пустелю, пройти Ліс-Лісище, переправитися через Яр-Крутояр, подолати Болото-Болотище… І там за Квітучою Долиною росте Диво-Сад, а в тому саду Горіх — Веселий Сміх. І на тому горісі живе чарівна Жарт-Птиця. Так сказав чарівник-жартівник Нежурись.
— Вперед! — вигукнули всі в один голос.
Вітрила з носових хусточок напнулися.
Корабель помчав уперед.
Аж ось і берег.
Зійшли мандрівники з корабля.
Роздивилися.
Куди не глянь — сумна одноманітна гола рівнина. Велика Жовта Пустеля.
