Читать «Твердиня» онлайн - страница 369
Максим Іванович Кідрук
Після повернення ніхто, навіть батьки Левка, не зрозуміли, що трапилося. Хлопець наглухо замкнувся в собі, ні з ким не спілкувався і майже не виходив з дому. За півроку він так і не знайшов постійної роботи (не дуже й шукав, якщо чесно). Та найголовніше — він вернувся без диплому, і цей ганебний в очах багатьох факт помалу поширився серед родичів і друзів. Не знаючи реальних причин, люди почали плескати язиками. Головних версій було дві. Перша: Левко з кимось побився, в процесі бійки його схопила шведська поліція, після чого хлопця, певна річ, депортували. Друга: Бартош напився і став натхненно ригати під час міжнародної наукової конференції (в найбільш трешових варіаціях — на захисті диплому і акурат на стіл голові Департаменту). Кінцевий результат той самий — депортація.
Одного дня на мобільний подзвонила американка, представившись Мелані Шанклін, і, поки Левко згадував, де чув це ім’я, жінка, схлипуючи, сказала, що шукає сина, якого звуть Ґрем Келлі, і, можливо…
Левко кинув трубку, не дослухавши, наче зі слухавки витикались осині жала.
Про його походеньки в джунглях Мадре-де-Діос мало хто чув, а ті, хто знав, нічого не розпитували. Значно більше родичів і знайомих цікавило незрозуміле рішення звалити зі Швеції без диплому КТН, поставивши жирний хрест на блискучій кар’єрі. Левку доводилося боротись зі своїми демонами наодинці.
На початку 2013-го, через п’ять місяців після повернення з Мадре-де-Діос, страхітливі спогади поблякли. Хлопець потроху віддалявся від чорноти, повертаючись до нормального життя. Він покинув міркувати про Ґрема, перестав у передсвітанкові години бачити мертвого Семена. Аж поки одного дня наприкінці січня…
CLXXXII
24 січня 2013 року, 19:55 (UTC +2) Рівне, Україна
…з привезених зі Швеції паперів, яких Левко не торкався з часу приїзду, висковзнув складений учетверо блокнотний аркуш.
Хлопцю здалося, що його серце вирізали лазером, воно випало з грудей і гепнулось до ніг, на підлогу, лишивши в грудях акуратну циліндричну дірку.
Він розгорнув аркуш. На ньому з обох боків йшли рівні ряди незрозумілих символів. Левко впізнав почерк Семена, хоча відчувалось, що росіянин поспішав — значки виходили не такими акуратними як завжди. В декількох місцях, гублячи рядок, який переписував, він похапцем замальовував і виправляв символи на нові, такі, що вважав правильними.
Спогади наплинули нізвідки й почали душити Левка. Він почувався так, наче плавав у герметичній кімнаті, яку поступово заповнювало водою, підбираючись ближче й ближче до стелі, і знаючи, що раніше чи пізніше він усе одно захлинеться.
Хлопець спробував пригадати хоча б слово з того, що казав йому товариш, віддаючи аркуші, але не зміг. Щойно в голові починала проступати картинка, як її, немов лавиною, зносило геть, а на її місці випирало видовище розбризканої по траві сірої мозкової речовини і розкиданих уламків черепа.
(
