Читать «Твердиня» онлайн - страница 367

Джейсон міцніше стиснув шорстку і теплу на дотик рукоятку «Glock’а». Підставивши дуло під нижню щелепу, він якийсь час витріщався на крони дерев, які ледь ворушились під подмухами вологого вітру, і думав про те, з чого все почалося. Коли все пішло навкосяка? Коли п’ятеро затятих студентів висадились біля Голови Папуги? Коли його люди проґавили Яна Фідлера? Ні. Все почалося за багато років до цього, коли він дозволив Ґуннару піти.

«Клятий шведський маляр…»

Чи варто було взагалі починати проект? Зараз сивочолому здавалось, що він з самого початку знав, що наприкінці його чекає фіаско. Банальне правило, котре Джейсон сотні разів чув протягом життя і котрим тисячі разів легковажив: не варто братися за те, що не можеш втримати. Не зазіхай на речі, котрі не в змозі захистити, будь то жінка, великий бізнес чи… Твердиня. «Дивно, — думав він, — що розуміння прописних життєвих істин приходить ось так — в «епохальну» мить, коли ти сидиш, підпираючи підгорля дулом «Glock’а», і коли всі без винятку життєві істини безповоротно втрачають сенс”.

Чоловік кволо посміхнувся і напружив палець, готуючись натиснути спусковий гачок, і зненацька почув шум. Лопаті. Турбогвинтовий двигун. Багато турбогвинтових двигунів.

«Перуанські гелікоптери?» — зринув у голові байдужий здогад. Проте звук видавався інакшим, крім того, він надходив із заходу.

Джейсон повернув голову наліво і зразу помітив два ряди сірих точок, розсипаних по бірюзовому небу.

«Що за чорт?» Рука з пістолетом несвідомо опустилася. Вони не можуть летіти з того боку.

Х’юз-Коулман чекав, спостерігаючи за наближенням літальних апаратів. Ось перші з них підібрались зовсім близько і стали сповільнюватись, аж поки не зависли на одному місці. Джейсон ніколи не бачив конвертопланів, але меткий розум миттю розкусив принцип дії загадкових машинерій.

— Мазефакери.

Він стулив брови докупи, водночас і обурюючись, і захоплюючись співвітчизниками. Усвідомлюючи, що морські піхотинці в найближчі дві хвилини висадяться на терасу і візьмуть її під контроль, чоловік різко впер дуло пістолета в м’якоть під щелепою, якраз над кадиком.

У цей час із переднього «V-22» заскрипів гучномовець.

— Говорить майор ВМС США Джеффрі Лонґ! — Рев моторів затушовував голос, але Джейсон усе одно розумів слова. — Сер, прошу вас покласти зброю на землю і підняти руки над головою.

— А якщо я не послухаюся, що ви зробите? — вищирився Джейсон. — Пристрелите мене? — І натиснув на спусковий гачок.

Куля прошила голову наскрізь, пошматувавши мозок. Х’юз-Коулман загинув миттєво, завалившись набік, немов маріонетка, якій підрізали нитки, що ними ляльковод утримував її вертикально.

Джеффрі Лонґ прикусив губу і стиха вилаявся. Хороший початок.

Шеренга перших конвертопланів перелетіла руїни і знизилась над сельвою, обираючи місце для тимчасового табору (хоча, дивлячись на розгромлену терасу, майор Джеффрі Лонґ здогадувався, що необхідність у таборі відпадає). Два «V-22» наблизились до західного краю терасу, готуючись висадити морських піхотинців.