Читать «Твердиня» онлайн - страница 27

Коли наприкінці першої чверті «Пакувальники» здійснили блискуче перехоплення і заклепали другий точдаун, довівши рахунок до 0-14, Левко не стримався і зааплодував. Ґрем вражено покосився на українця:

— Ти тямиш в американському футболі?

— Так, мій товариш жив у Штатах і підсадив мене на НФЛ.

— Респект.

— Я не просто тямлю, янкі, «Пакувальники» — моя улюблена команда.

— Ти жартуєш! — Чорні мигдалеподібні очі мулата округлились.

— Анітрохи.

— Я теж за них вболіваю!

— Ти ж ніби з Чикаго, нє?

— Ну, по-перше, «Chicago Bears», як ти помітив, не дійшли до фіналу, а по-друге, я народився в Ґрін-бей.

Під кінець другої чверті, коли «Пакувальники» вели з рахунком 3-21, Ґрем і Левко на повну смакували матчем, клянучи суддів, викрикуючи підказки форвардам і квотербеку і вгадуючи, з яким рахунком закінчиться гра. У третій та четвертій четвертях «Пітсбурзькі металісти» нарешті прокинулись і почали грати. Під кінець останньої чверті українець і американець пережили кілька неприємних хвилин, коли «Pittsburgh Steelers» скоротили відставання до 25-28, проте перед фінальним свистком Мейсон Кросбі, гравець «Пакувальників», заклепав польовий гол, закріпивши перевагу «Green Bay Packers». В результаті «Пакувальники» перемогли 25-31, учетверте в історії завоювавши «Super Bowl», головний трофей сезону.

Невдовзі з’ясувалося, що Ґрем є шанувальником професійного боксу і (що незвично для янкі) з повагою ставиться до українських важковаговиків Віталія і Володимира Кличків. Словом, крига скресла…

— І ще дещо…

Голос Сьоми, викривлений колонками комп’ютера, примусив Левка стрепенутись. Хлопець випірнув зі спогадів, повернувшись до реальності.

— Кажи.

Семен виклав руки перед собою, і Левко побачив затертий кубик Рубика. Деякі секції протерлись так, що було непросто розрізнити колір. Сьома тримав кубик таким чином, щоб, не піднімаючи очей, дивитись поверх нього на екран нетбука. Лео не ображався на товариша, знав, що Сьомі це необхідно. Вовтузіння з кубиком було чимось на кшталт куріння, поганою, але невідчепною звичкою, а ми ж не ображаємось на тих, хто, розмовляючи з нами, курить сигарету?

Кілька блискавичних рухів, і… всі кольори на місці. Сьома покрутив у руках повністю складену іграшку. Після того опустив руки і взявся хаотично перемішувати секції, щоб через хвилину знову почати складати кубик.

— Це з приводу Ґрема і… — Росіянин завагався. — І Сатомі.

Серце Левка хвицнулось, обдавши жаром шию і щоки.

— А що у них? Вони почали зустрічатися?! Скажи мені!

— Та ні, чувак. Але Ґрем… він… ну… — Семен явно темнив.