Читать «Пентаграма» онлайн - страница 15

– Так чому ж ви беретеся стверджувати?…

– Тому що ви запитали, – перервав його Харрі. – І якщо у вас питань більше немає, можна я спробую задати свої?

Нюгорд збирався щось на це відповісти, але передумав і злісно втупився у стіл. Можливо, Харрі помилився, але йому здалося, що губи Вібекке застигли в ледве помітній посмішці.

– Як ви вважаєте, Камілла Луен вживала наркотики? – запитав Харрі.

Нюгорд різко підвів голову:

– Чому ми маємо так вважати?

Харрі заплющив очі й промовчав.

– Ні, – м’яко і тихо відповіла Вібекке. – Ми так не вважаємо.

Харрі розплющив очі і вдячно їй усміхнувся. Андерс Нюгорд здивовано подивився на неї.

– Її двері були незамкнені, вірно?

Андерс кивнув.

– Вам це не здалося дивним? – вів далі допит Харрі.

– Не особливо. Вона ж була вдома.

– Гм… У вас на дверях простий замок, і я помітив, що ви… – кивнув він Вібекке, – замкнули його, коли я увійшов.

– Вона у нас тепер полохлива. – Нюгорд поплескав співмешканку по коліну.

– Осло тепер не те, що раніше. – Вібекке на мить зустрілася з Харрі очима.

– Це вірно, – погодився він. – І, здається, Камілла Луен теж це розуміла. В її квартирі подвійний секретний замок і ще ланцюжок, тому я вирішив, що вона не з тих, хто вирушає в душ, не замкнувши вхідні двері.

Нюгорд знизав плечима:

– Можливо, поки вона милася в душі, той, що увійшов, відкрив замок відмичкою.

Харрі похитав головою:

– Це тільки в кіно такі замки відкривають відмичками.

– А може, з нею в квартирі вже хтось був? – припустила Вібекке.

– Хто?

Харрі витримав паузу. Коли він зрозумів, що заповнювати її ніхто не збирається, він встав із крісла:

– Вас іще запросять для надання свідчень. Дякую за сприяння.

На порозі він обернувся:

– До речі, а хто з вас подзвонив у поліцію?

– Я, – відповіла Вібекке. – Андерс пішов за консьєржем, а я подзвонила.

– До того, як знайшли тіло? А чому…

– У воді, яка протекла в нашу кімнату, була кров.

– Он як? А як ви це зрозуміли?

Андерс Нюгорд важко та стомлено зітхнув і поклав руку Вібекке на плече.

– Вона ж була червона, хіба не так?

– Ну, – повів повагом Харрі. – Не лише ж кров червона.

– Вірно, – сказала Вібекке. – Справа не в кольорі.

Андерс Нюгорд здивовано подивився на неї. Вібекке посміхнулась, але Харрі помітив, що вона прибрала плече з-під руки співмешканця.

– Свого часу я жила з кухарем, і ми на пару тримали їдальню. Там я дещо дізналася про їжу. У тому числі й те, що в крові міститься білок, і, якщо крапнути її у воду, гарячішу шістдесяти п’яти градусів, вона згортається грудочками. Начебто в киплячій воді тріснуло яйце. Коли Андерс скуштував одну таку грудочку і сказав, що на смак вона схожа на яйце, я зрозуміла, що це кров і сталося щось серйозне.

Андерс Нюгорд слухав її з розкритим ротом. Його засмагле обличчя раптом зблідло.

– На все добре, – пробурмотів Харрі й вийшов.

Розділ 5

П’ятниця. «Андеруотер»

Харрі ненавидів тематичні паби: ірландські паби, паби, де всі п’ють, роздягшись до пояса, паби, де обговорюються новини, а найбільше – улюблені паби знаменитостей, де на стінах висять портрети скандально відомих завсідників. У «Андеруотері» це була каламутна суміш морських тем підводного плавання та піратської романтики. Щоправда, на четвертому півлітровому кухлі Харрі перестало дратувати й булькання зеленої води, й шоломи від скафандрів водолазів, і простенькі скрипучі меблі. Могло бути й гірше. Минулого разу народ вирішив розважитися співом, і в якийсь момент здалося, що він на мюзиклі, а не в барі. Харрі уважно оглядівся і зі спокійним серцем переконався, що ніхто з чотирьох гостей не збирається співати й танцювати.