Читать «Клас пані Чайки» онлайн - страница 7

— Ти ба! А це що за краля?

— Де? — Каська вдала, наче не розуміє, про що це він.

— Ота білява.

Каська лише плечима знизала, а Кшисек підійшов до Мацека.

— Класна?

— Точно класніша, ніж Каська.

— І коли ти припиниш мені про неї згадувати? Це було давно й неправда.

— А вона думає, що правда. Диви, що витворяє. Чувак! Та вона тут весь тиждень таке виробляла!

— І чого ти її так ненавидиш?

— Та ні, — заперечив Мацек. — Не те, щоб ненавиджу. Мене просто жахливо дратує її тупість. Дратує і втомлює.

— Е-е-е, ну її, — погодився Кшисек, і хлопці заговорили про інше.

* * *

Каміла стояла біля умивальника й хлюпала водою на заплакане обличчя. «Почалося, — подумала вона, дивлячись на себе у дзеркалі. — Певне, все життя діставатимуть мене через це волосся». Раптом дівчина здригнулася. Дзвоник на урок перелякав її. Каміла витерла обличчя й вийшла з убиральні. Біля дверей стояв Міхал.

— Не переймайся тим, що плеще Каська, — озвався він. — Вона дурепа. Дістає людей через речі, які від них не залежать.

— А що ти про це знаєш? — якимсь неприємним голосом запитала Каміла.

— Нічого. Просто я знаю, як ти почуваєшся. Зі мною теж було таке в молодших класах. Мене теж діставали. Не через волосся, з іншої причини, на яку я теж не міг вплинути.

— Тобто? — спитала Каміла вже спокійніше.

— Якось розкажу, — пообіцяв Міхал. — Коли краще познайомимося, — і відчинив двері до класу, де саме почався урок географії.

— І ти розмовляла з цим хамлом? — спитала Малгося, щойно Каміла сіла на місце.

— З яким хамлом?

— Ну, Міхалом.

— Отим чорнявим?

— Так.

— То його Міхалом звуть?

— Ага. Жахливий хам.

— А зі мною був навіть привітний.

— Ну, знаєш… Бачила б ти його кілька днів тому.

— Ого! Тоді мусиш мені все докладно розповісти. Через тижневе запізнення я навіть не знаю, хто в класі нормальний, а хто ні. Так, наче прийшла сюди посеред року.

— Прошу не базікати! — гукнув учитель географії, якого гімназисти прозвали Лабрадором. — Як тебе звуть? — спитав він, кинувши докірливий погляд на Камілу.

— Каміла.

— А-а-а, це ти розпочинаєш навчальний рік пізніше за інших. Нагадую, що я ненавиджу пустопорожню балаканину й запізнення. Сподіваюся, що нині ти спізнилася на урок уперше й востаннє.

— Де там, вона ж по-англійському незворушна, — голосно прокоментувала Каська й засміялася. Та цього разу ніхто її не підтримав.

Твір про літні канікули

— Визнаю, що читання ваших творів про канікули справило мені неабияку приємність, — сказала пані Чайка, роздаючи зошити. — Щоправда, є декілька робіт, які написано на відчіпного, але радує, що їх зовсім небагато.

— Бо ви самі сказали, що трійки, двійки й одиниці не ставитимете в журнал, то навіщо напружуватися? — озвався, як завжди, зверхньо Чорний Міхал.

— Авжеж, — у голосі пані Чайки вчувалося глузування. — Я мала на увазі, між іншим, і твою роботу, але не тільки. У класі є й інші ледацюги, та нині ми ними не займатимемося.

— Пані вчителько! — Каміла підняла руку.

— Слухаю.

— Мене тиждень не було в школі. Я цей твір написала, але принесла лише нині… Можна…