Читать «Клас пані Чайки» онлайн - страница 12

«От кому добре», — подумав хлопець і дістав із рюкзака другий сніданок. У вухах дзвеніли Мацекові слова: «Стасек хоче вибачитися за свою маму, бо черговий раз наївся через неї сорому…» І коли вже мама перестане його ганьбити? Коли припинить нав’язувати свої думки й волю? Він так сподівався, що це станеться в гімназії, але тепер уже знав, що так і не став дорослим. І мама й далі ставиться до нього, як до дитини.

Фотопластикон та інші фотографії

Екскурсія до фотопластикону була Мацековою ідеєю. Він приніс до класу рекламний буклет з інформацією, що можна побачити у фотопластиконі, і взагалі, що ж воно таке.

— Пам’ятаєте фільм «Ва-банк» Махульського? — спитав він на перерві. — Оту сцену, де Квінто зустрічається з Данцем?

З’ясувалося, що лише декілька осіб у класі не дивилися цього фільму. Для більшості те, що можна таке славне місце побачити на власні очі, виявилося кращим заохоченням, ніж коротка історія фотопластикону, надрукована в буклетику.

— Нещодавно йому виповнилося сто років! — гордо сказав Мацек.

— Пані вчителько! Підемо? — прохали дівчата, а найдужче Кінга, яку дуже цікавило це незвичайне місце.

— Навіщо тільки дивитися на таку нудьгу? — буркнула Каська.

— Це зовсім не нудно, — пояснив Мацек. — Дивишся тривимірні фотографії.

— Ет, дурні картинки, — мовив Чорний Міхал так голосно, що аж учителька почула.

— Якщо не подобається, можеш не йти, — сказала пані Чайка. — Але будь ласка, принеси письмове пояснення мами.

* * *

Проте через три дні на екскурсію до фотопластикону пішли всі. До них приєдналася ще Міледі, вчителька англійської. А Чорний Міхал, на превеликий подив однокласників, навіть захопив із собою фотоапарат.

— Навіщо він тобі? — спитав його Мацек, коли учні сідали до автобуса. — Ти ж казав, що буде нудно.

— Саме тому я й узяв фотик, — відповів Міхал. — Як фотографуватиму, то не нудьгуватиму.

Фоткати він почав уже в автобусі. Вчительок, хлопців, але найчастіше… Камілу. Її профіль та обрамлене майже білим волоссям обличчя. Кілька разів йому вдалося впіймати погляд дівчини, але здавалося, вона була незадоволена тим, що її знімають. А Міхалові не хотілося, щоб Каміла здогадалася, як вона його цікавить.

* * *

Фотопластикон виявився чималим приміщенням, у якому чільне місце займала велика дерев’яна бочка, оточена місцями для сидіння. Той, хто сідав перед нею, бачив на рівні очей два отвори, до яких треба було присунутися впритул і, як крізь бінокль, переглядати знімки, що рухалися перед очима.

Екскурсовод хотів було щось сказати, але… не встиг навіть рота відкрити, бо Алекс запитав першим:

— А це правда, що саме цей фотопластикон знімали у «Ва-банку»?

— Ні, — спокійно відказав екскурсовод, але більше нічого не зміг додати, бо приміщенням прокотився гомін розчарування. — Ті фото робили в кіноательє в Лодзі, — почули учні, коли пані Чайці вдалося втишити галасливий гурт.

— Але в цього фотопластикону теж є своя кіноісторія.

— Яка? Яка? — посипалися зусібіч запитання.

— Хто з вас дивився серіал «Ставка більша за життя»?

Лише кілька учнів підняли руки.