Читать «Листи з того світу» онлайн - страница 145

Доля покарала кривдників належним чином — Дем’ян удушився димом, а капітана звільнили зі служби й узяли під варту. Він підключився до цієї історії після мого прохання не закривати справу. Слідчий проявив ініціативу й дізнався, що восьма квартира перебуває у власності МВС і використовується у службових інтересах. Спокусившись на нерухомість Ельзи Олександрівни, він вийшов на Дем’яна та шантажем змусив його залякувати мене. Їхні наміри майже досягли успіху.

Після всього, що трапилось, я вирішив повністю зосередитися на мамі. Узяв академку, квартиру залишив на хлопців, попрощався з Оксаною, і перевтілився на емігранта. Залишилося виконати останнє завдання — поховати навіки батькову таємницю. Поки мама слухала Марко, я дістав батьків лист і востаннє його перечитав.

«Дорогий мій сину! Як це не банально, розпочинати свій останній лист такою фразою, але почну саме так. Отже, якщо ти читаєш ці рядки, то мене вже немає на цьому світі, і саме тобі я хочу розказати все, як було, й передати естафету піклування про нашу матір. Як ти знаєш, два роки тому лікарі виявили в неї гостру серцеву недостатність третьої стадії. На наших очах недуга прогресувала, а час безжально крав дорогоцінні хвилини її життя. Миритися з цим я не мав права. Будинок, у якому пройшло все твоє дитинство і наші з мамою молоді роки, довелося продати, аби отримати гроші на операцію. Добре, що ти на той момент уже був першокурсником і жив у гуртожитку, інакше… Тобі доволі рано довелося стати чоловіком, але я певен — ти впораєшся.

Попри це, грошей могло не вистачити, тож коли був організований переїзд матері в Мадрид, під опіку рідної сестри, я подався на роботу в Італію. Мені дуже шкода, що я не міг бути поруч із нею в той важкий час, але таке життя… Інколи занадто несправедливе. На той момент, як мамі вже зробили першу операцію, у мене почало боліти горло. Мій добрий товариш Марко, з яким я реставрував у Венеції не один будинок, повів мене на обстеження до свого брата, який працював у міській лікарні. Діагноз виявився сильнішим за удар молота — рак горла. Уперше в житті я по-справжньому злякався. Не за себе, а за вас із матір’ю. За прогнозами лікарів, мені залишалося жити щонайбільше рік і то — за умови повноцінного лікування хіміотерапією, що потребувала значних коштів, яких нам і без того бракувало. Втрапивши в цю пастку долі, я не знаходив собі місця від відчаю й безвиході. Не встиг я оговтатись, як зателефонувала мамина сестра і сказала, що матері необхідна пересадка серця. Решта грошей, що залишилась від продажу будинку, пішла на пошуки донорського органа та підготовку до операції. На щастя, для початку їх вистачило.

План визрів не спонтанно, а після багатьох безсонних ночей, проведених у пошуках виходу з цієї складної ситуації. Перш ніж утілити його, я полетів до Мадрида, аби побачитися з мамою. Не хотів, щоб вона непокоїлася через мою тривалу відсутність, адже після складної операції їй узагалі не можна було хвилюватися. Пам’ятай про це, сину, і бережи мамин спокій! Поклянися мені і сам собі, що збережеш цю таємницю до того моменту, поки не переконаєшся, що інформація не становитиме загрози для її життя. Сподіваюся лише на тебе, Андрійку!

Тепер перейду до останньої частини свого листа. Життя, Андрійку, — це гра в хованки зі смертю, але смерть знайшла мене. Спробуй зрозуміти, сину! Ніщо в цьому світі мене вже не врятує, проте я ще можу врятувати матір, щоб ти не залишився круглим сиротою. Я вирішив не чекати, коли мене з’їсть хвороба, й не витрачати решту грошей на курси хіміотерапії, що однак мені не допомогли б. Ми з Марко все підготували. Зараз наша фірма реконструює ратушу церкви Санта-Марія Формоза, і завтра ми з ним опинимося на найвищій точці — там усе й станеться. У відповідний момент Марко відверне увагу наших колег, а я тим часом послаблю кріплення на опорах… Висоти ратуші досить, аби все пройшло безболісно й зі стовідсотковим результатом. Марко слідкуватиме, щоб страховку на твоє ім’я виплатили вчасно і в повному обсязі, а як розпорядитися грішми — ти знаєш.

Андрію, запам’ятай лиш одне — ти маєш уберегти маму від цієї інформації! Жодна особа на цьому світі, крім Марко, цього не знає, жодна! Я вірю в тебе, мій сину, я хочу щоб ви з мамою жили! Знаю, ти будеш мудрим чоловіком і виконаєш останню волю свого батька. Якщо небеса існують, я обов’язково дам тобі знати».