Читать «Завдання Героїв» онлайн - страница 138

Вони їхали весь день, не зупиняючись ні на хвилину. Тор був виснажений і задихався. Він був вражений витривалістю Ерека і не хотів показувати, що стомився, щоб лицар не вважав його слабким.

Вони проїхали основні перехрестя і Тор зрозумів, де вони зараз. Якщо вони повернуть направо, то потраплять прямо у рідне село Тора. На хлопця накотилася хвиля ностальгії, і частина його єства захотіла поїхати цією дорогою, щоб побачити свого батька і своє село. Йому стало цікаво, що батько робить прямо зараз; мабуть він розгнівався на Тора, що той не повернувся. Але зараз це мало тривожило хлопця. На мить він засумував по минулому. Насправді, він відчував полегшення, що втік з цього невеликого села і інша частина хлопця ніколи не хотіла повертатись.

Вони продовжували скакати далі, на південь, по місцинах, у яких Тор ніколи не був. Хлопець чув про південне перехрестя, але не знав, де саме воно знаходиться. Це було одне з трьох перехресть, яке вело до південних кордонів Кільця. Вони їхали добру половину дня і сонце зійшло вже доволі високо. Тор спітнів; він задихався, і почав замислюватись: а чи встигне він вчасно повернутись на бенкет? Чи не зробив він помилку, супроводжуючи Ерека так далеко?

Вони завернули за пагорб, і, нарешті, Тор помітив на горизонті безпомилковий знак першого перехрестя. Там стояла велика тонка вежа, з Королівськими прапорами, які прикрашали вежу зі всіх сторін. На парапетах стояли вартові. Коли Ерека помітили, лицар на вежі засурмив. Повільно відкрилась сторожка.

Вони були на відстані декількох сотень ярдів, коли Ерек перейшов на рись. Тор почав хвилюватись, коли зрозумів, що це його останні хвилини поряд з Ереком перед тривалою відсутністю лицаря. Невідомо, чи повернеться він взагалі. Один рік – довгий термін, і ніхто не знав, що могло трапитись за цей час. Тор був радий, що принаймні має можливість супроводжувати Ерека. Він відчував, що його обов’язок виконаний.

Тор і Ерек йшли пліч-о-пліч. Вони самі і їх коні важко дихали. Вони наближались до вежі.

“Ми не будемо бачитись багато місяців”, – сказав Ерек. – “Коли я повернусь, у мене вже буде наречена. Усе може змінитися. Хоча, що б не трапилось, пам’ятай, ти завжди будеш моїм зброєносцем”.

Ерек глибоко зітхнув.

“Я хочу, щоб ти пам’ятав деякі речі. Лицар славиться не тільки силою, але і розумом. Відвага сама по собі не робить лицаря лицарем, лише у зв’язці з честю і мудрістю. Ти завжди маєш працювати над собою, вдосконалювати свій дух і розум. Лицар не пасивний, він активний. Ти повинен працювати над собою кожен день”.

“За ці місяці, ти набудеш нових навичок і навчишся володіти новими видами зброї. Але пам’ятай, є ще один вимір нашої боротьби. Вимір чаклунства. Знайди Аргона. Навчись розвивати свої приховані сили. Я відчуваю їх в тобі. Ти маєш великий потенціал. Тобі нема чого соромитись цього. Ти розумієш мене?”

“Так, сір”, – відповів Тор, вдячний Ереку за його мудрість і розуміння.

“Я вирішив взяти тебе під своє крило не просто так. Ти не такий, як інші. У тебе велична доля. Напевно, ще величніша, ніж навіть моя. Але вона залишається невиконаною. Ти не повинен приймати її як належне. Ти повинен працювати, щоб вона справдилась. Щоб бути великим воїном, ти маєш бути не тільки безстрашним і досвідченим. Ти також мусиш мати дух воїна, і завжди носи це у своєму серці і розумі. Ти повинен бути готовим віддати своє життя за інших. Найкращий лицар не прагне до багатства і слави. Найкращий лицар вибирає найважче завдання – завдання зробити себе кращою людиною. Кожного дня ти маєш старатися стати кращим. Не просто кращим за інших, а кращим за себе самого. Ти повинен захищати тих, хто не може себе захистити сам. Це завдання не для слабкодухих. Це – завдання героїв”.