Читать «Блакитний Замок» онлайн - страница 28

— Чи ж можна так розмовляти з рідною донькою? — відповіла Валансі без тіні каяття.

Так що для місіс Фредерік і Крістін Стіклс поведінка Валансі під час срібного весілля не була такою несподіваною, як для решти присутніх. Вони обидві довго вагалися, чи брати Валансі з собою, але зрештою вирішили, що, як не взяти, то це «дасть привід для пліток». Можливо, вона поводитиметься сумирно і ніхто не помітить у ній нічого дивного. З ласки Божої, в неділю вранці падав сильний дощ, тож Валансі не здійснила своєї погрози і до пресвітеріанської церкви не пішла.

Валансі ніскільки не засмутилася б, якби її зоставили вдома саму. Ці сімейні урочистості були безнадійно нудними. Але Стірлінги завжди відзначали всі знаменні дати. Це було сімейною традицією. Навіть місіс Фредерік влаштовувала обід у річницю свого шлюбу, а кузина Стіклс — чаювання для гостей на свій день народження. Валансі ненавиділа такі гостини, бо вони мусили потім кілька тижнів ощадити і відмовляти собі у всьому, щоб надолужити витрати. Але на срібне весілля хотіла піти. Її відсутність образила б дядька Герберта, який був їй досить симпатичним. Крім того, хотіла глянути на всіх родичів зі своєї нової точки зору. Це ж було чудове місце для публічного оголошення декларації незалежності — якщо трапиться нагода.

— Вбери шовкову коричневу сукню, — сказала місіс Стірлінг.

Наче вона могла вдягнути щось інше! Валансі мала тільки одну святкову сукню з тютюново-коричневого шовку, подаровану тіткою Ізабель. Тітка Ізабель вирішила, що Валансі не личать яскраві кольори. Доки вона була молодою, їй дозволяли вбиратися у біле, але з часом і це відійшло. Отож Валансі вдягла коричневу шовкову, з довгими рукавами і високим коміром. Ніколи в неї не було сукні з викотом і рукавами по лікоть, хоча такі вже всюди носили, навіть у Дірвуді — не менше року. Зате Валансі не стала робити зачіски помпадур, а зав’язала волосся на шиї вузлом, закривши вуха пасмами. Їй здалося, що так краще, хоча вузлик вийшов дуже маленьким. Така зачіска обурила місіс Фредерік, але вона вирішила, що зараз мудріше промовчати. Адже так важливо, щоб Валансі прийшла на вечірку в доброму гуморі та, якщо це можливо, витримала в ньому аж до кінця гостини. Місіс Фредерік не помітила, що вона вперше в житті змушена була рахуватися з гуморами Валансі. Але раніше Валансі ніколи не «химерила».

По дорозі до дядька Герберта — місіс Фредерік та кузина Стіклс йшли попереду, а Валансі сумирно простувала слідом, — їх минув Галасливий Абель. Як завжди, напідпитку, але ще не в галасливому стані. Лише настільки, щоб бути надмірно ввічливим. Жестом монарха, що вітає своїх підданих, він зняв свій старий і пошарпаний тартановий картуз і склав їм глибокий уклін. Місіс Фредерік та кузина Стіклс не зважилися повністю проігнорувати Галасливого Абеля. Він єдиний у Дірвуді брався за столярні чи ремонтні роботи, коли вони цього потребували, отож не можна було дратувати його. Але їх поклони були штивними й зверхніми. Галасливий Абель мав знати своє місце.