Читать «Блакитний Замок» онлайн - страница 11
Лусі Мод Монтгомері
— Досс, — озвалася мати з нижнього передпокою, — що ти робиш сама в кімнаті?
Валансі відкинула «Урожай чортополоху», наче розжарене вугілля, і збігла вниз до своєї латанини, але відчувала дивну схвильованість, як завжди, коли вона заглиблювалася у книжку Джона Фостера. Валансі небагато знала про ліси, окрім примарних дубових і соснових лісів довкола її Блакитного Замку. Але вона завжди таємно прагнула дістатися до них, — і книжка Фостера була в її очах найкращою річчю після самих лісів.
Опівдні дощ припинився, але сонце не з’являлося аж до третьої. Щойно тоді Валансі несміливо сказала матері, що вона хоче вийти до міста.
— Що тобі потрібно в місті? — зажадала пояснення мати.
— Я б хотіла взяти книжку в бібліотеці.
— Ти ж брала книжку минулого тижня.
— Ні, мамо, чотири тижні тому.
— Чотири тижні! Неможливо.
— Ні, мамо, справді.
— Не може бути. Найдовше два тижні. Я не люблю заперечень. І не розумію, нащо тобі та книжка. Ти надто багато часу гайнуєш за читанням.
— Що значить мій час? — гірко спитала Валансі.
— Досс! Не розмовляй зі мною таким тоном.
— Нам потрібен чай, — озвалася кузина Стіклс. — Як вона хоче прогулятися, то хай вже заодно трохи купить, хоча в таку сиру погоду конче простудиться.
Вони обговорювали це питання більше, ніж десять хвилин, і врешті місіс Фредерік, згнітивши серце, дозволила Валансі піти.
РОЗДІЛ IV
— Ти калоші взяла? — закричала кузина Стіклс, коли Валансі виходила.
Крістін Стіклс ніколи не забувала задати це питання, якщо Валансі йшла з дому в сиру погоду.
— Так.
— А фланелеву нижню спідницю? — спитала місіс Фредерік.
— Ні.
— Досс, я тебе не розумію, справді. Чи ж ти хочеш ЗНОВУ смертельно застудитися? — З її голосу можна було здогадатися, що Валансі вже кілька разів помирала від застуди. — Негайно йди нагору і вдягни її!
— Мамо, мені НЕ ПОТРІБНА фланелева. Моя сатинова достатньо тепла.