Читать «Чеслав. В темряві сонця» онлайн - страница 148

Кудряш, здивований такою поведінкою друга, вирішив не заважати, а сів неподалік від переляканої жінки, щоб не втекла, намагаючись не звертати уваги на її стогін.

Раптом Чеслав повернувся й заявив бабі:

— А нікуди ти, бабо, тепер не підеш.

— Це як же?! — Леда від несподіванки навіть вити перестала й втупилася в нього, наче вперше побачила.

— А ти нам тепер тут, у лісі, знадобишся.

Потім Чеслав звелів Кудряшеві тягнути бабу в самісінькі нетрі, і сам першим підхопив бранку. Леда несамовито пручалася що є сили, але що вона могла вдіяти проти двох здорових парубків? Як вона вже не виривалася та не брикалася — усе марно. Ніщо не могло перешкодити задуму Чеслава.

Дивна звістка про те, що Крива Леда зникла з городища й ховається десь у лісі, вужем заповзла за частокіл і почала передаватися від хати до хати, від одних цікавих вух до інших.

— І що це надумала дурна баба? — гадали в селищі, знизували плечима й хитали головами.

Але оскільки бабу за її невгамовну боротьбу із сімейними таємницями й вадами громада не дуже шанувала, то народ поговорив-поговорив про її зникнення та й махнув рукою. Хоче в лісі жити, хай живе — у городищі спокійніше буде.

Нова цікава звістка про зниклу бабу не забарилася. І звідки тільки ці чутки беруться? Отож незрозуміло звідки прийшла чутка, що баба та неспроста втекла з городища, а від сильного страху за своє життя. Бо дізналася про таємницю великого лиходійства… І зовсім уже неймовірною стала чутка про те, що Крива Леда перед втечею нібито комусь розповідала як велику таємницю, що точно знає, хто позбавив життя голову Роду Велимира, бо того кривавого ранку сама в лісі блукала й бачила…

Ці чутки та пересуди на якийсь час затьмарили навіть новину про народження в однієї з корів одразу трьох телят — явище, досі не бачене в городищі. Чуткам вірили й не вірили. Дуже вже добре поселянам була відома схильність старої пліткарки до вигадування, а часом і до відвертої брехні.

Дехто з чоловіків казав, що непогано було б розшукати стару й розпитати, щоб прояснити ті вигадки. Однак робити те ніхто не квапився. Можливо, тому, що найзацікавленішим у розкритті цієї таємниці був Чеслав. А він сам тепер — підозрілий утікач.

Незабаром почали базікати й шептатися, що комусь здалося, — а може, і справді бачили, — що ховається втікачка біля трьох пагорбів… Начебто там, серед дерев і каменів, знайшла нове пристановище баба. І як побачить кого з людей, то хапається сховатися стара.

Бешкетник Кудряш, чуючи такі байки про зниклу Леду, разом з усіма недовірливо хитав головою, цокав язиком і знизував плечима від подиву.

І звідки тільки ці чутки беруться? А Лісовик його знає!..

Далеко, на багато днів ходу тягнеться лісове безмежжя. Так далеко, що лише з казань та билин, переданих від покоління до покоління, та від рідкісних зайд народ лісового племені знав про те, що за їхнім лісом є ще інші землі. Нібито є місця з твердинями небаченої висоти й широти, з людьми та поселеннями дивовижними.

Але й їхня рідна лісова колиска була багата на земні дивовижі, створені Великими. І в одному з таких місць зійшлися три пагорби. А може, навпаки, розійшлися, народившись із однієї гори-матінки?