Читать «Чарівник Смарагдового міста» онлайн - страница 48

— Немає більше злих чаклунок у країні Гудвіна! — гордо заперечив Страшило. — Ми з Еллі знищили їх усіх!

Мигуни витерли сльози й сказали:

— Подумайте, який вигідний правитель, котрий не їсть, не п'є, отже, не обтяжуватиме нас податками. І коли він постраждає в бою з ворогами, ми зможемо відремонтувати його: у нас уже є досвід.

Залізного Дроворуба це втішило.

— Зараз я не можу розлучатися з Еллі. — мовив він. — І мені треба одержати в Смарагдовому місті серце. Але потім… я подумаю, можливо, і повернусь до вас.

Мигуни зраділи і веселими вигуками «Ура!» проводжали мандрівників.

Уся компанія одержала коштовні подарунки.

Еллі вручили браслет з алмазами. Залізному Дроворубу зробили красиву золоту маслянку, оздоблену дорогоцінними камінчиками. А Страшилові — чудовий ціпок з набалдашником із слонової кістки й до капелюха підвісили срібні дзвіночки з чудовим передзвоном. Страшило надзвичайно загордився подарунками. Ступаючи, він далеко виставляв руку з ціпком і потрушував головою, аби вдосталь насолодитися мелодійним передзвоном дзвіночків. Незабаром усе це йому набридло і він став поводитися, як і раніше.

Лев і Тотошко одержали золоті ошийники. Леву ошийник спочатку не сподобався, але майстер Лестар повідав йому, що всі царі носять золоті ошийники; і тоді Лев змирився з цією неприємною прикрасою.

— Коли мене наділять сміливістю, — мовив Лев, — то я стану царем звірів, отже, мені заздалегідь треба звикати до цієї штукенції…

ПОВЕРНЕННЯ ДО СМАРАГДОВОГО МІСТА

іолетове місто Мигунів лишилося позаду. Мандрівники йшли на захід. Еллі була у Золотій Шапці. Дівчинка випадково наділа її у кімнаті Бастінди. Вона не знала про чарівну силу Шапки, але та сподобалась дівчинці, і Еллі наділа її.

Вони йшли весело і сподівались за два-три дні дістатися до Смарагдового міста. Та в горах, де вони билися з Летючими Мавпами, подорожні збилися з дороги і пішли в інший бік.

Дні минали за днями, а вежі Смарагдового міста не з'являлися на видноколі.

Харчі закінчувалися, і Еллі стурбовано думала про майбутнє.

Одного разу, коли мандрівники відпочивали, дівчинка раптом згадала про свисток, подарований їй королевою-мишею.

— А що, коли я свисну?

Еллі тричі дмухнула у свисток. У траві зашелестіло, і на галяву вибігла королева польових мишей.

— Ласкаво просимо! — радісно вигукнули подорожні, а Дроворуб ухопив за ошийника невгамовного Тотошка.

— Чого бажаєте, друзі мої? — запитала королева Раміна своїм тоненьким голоском.

— Ми повертаємося до Смарагдового міста з країни Мигунів і заблукали, — сказала Еллі. — Допоможіть нам знайти дорогу!

— Ви йдете у протилежний бік, — сказала мишка, — незабаром перед вами виникне пасмо гір, що оточують країну Гудвіна. І звідси до Смарагдового міста йти багато-багато днів.

Еллі посмутніла.

— А ми гадали, що невдовзі побачимо Смарагдове місто.

— Про що може журитися людина, у котрої на голові Золота Шапка? — здивовано запитала королева-миша. Вона хоч була і маленька на зріст, та належала до роду фей і знала таємниці вжитку всіляких чарівних речей. — Викличте Летючих Мавп, і вони перенесуть вас куди треба.