Читать «Урфін Джюс і його дерев"яні солдати» онлайн

есь у глибині безмежного Північно-Американського материка, оточеного великою пустелею та кільцем неприступних гір, лежить Чарівна країна. Там жили добрі і злі феї, там розмовляли тварини і птахи, там цілорічно було літо і під вічно гарячим сонцем росли на деревах небачені плоди.

Південний захід Чарівної країни населяли Жувани — боязкі та милі люди, у яких дорослий чоловік на зріст був не вищий за восьмирічного хлопчика з тих країв, де люди не знають чудес.

Володаркою Блакитної країни Жуванів були Гінгема, зла чаклунка, яка мешкала в глибокій темній печері, до якої Жувани боялися навіть наблизитись. Та, на превелике диво всіх, знайшовся серед них чоловік, який збудував собі дім неподалік житла чаклунки. Це був такий собі Урфін Джюс.

Від своїх добрих і лагідних одноплемінників Урфін Джюс ще дитинстві відрізнявся сварливою вдачею. Він рідко грався з дітьми, але коли і вступав до гри, то вимагав, щоб усі йому підкорялись. Отож гра з його участю здебільшого закінчувалася бійкою.

Батьки Урфіна померли рано, і хлопчину взяв собі за. учня столяр, який жив у невеличкому селі Когида. Підростаючи, Урфін ставав усе незлагіднішим і, коли опанував столярне ремесло, не жалкуючи, залишив свого вихователя, навіть не подякувавши за науку. Однак добрий ремісник дав йому інструменти та все необхідне для початку роботи.

Урфін став вправним столяром, він майстрував столи, ослони, сільськогосподарські знаряддя і чимало іншого. І хоч як це не дивно, сварлива вдача майстра передавалася і його виробам. Змайстровані ним вила намагалися штрикнути свого володаря в бік, лопати вціляли в лоб, граблі намагалися зачепити його за ноги і перекинути. Урфін Джюс утратив покупців.

Тоді він узявся за іграшки. Проте у вирізьблених зайців, ведмедів та оленів були такі люті морди, що діти, поглянувши на них, жахалися і потім плакали всю ніч.

Іграшки припали пилом у комірчині Урфіна, їх ніхто не купував. Розлючений Урфін Джюс полишив столярне ремесло, не з'являвся у селі і став жити зі свого городу.

Самотній столяр так ненавидів своїх односельців, що намагався не бути схожим на них ні в чому. Жувани мешкали в круглих будиночках блакитного кольору з гостроверхими дахами та кришталевими кульками нагорі.

Урфін Джюс збудував собі чотирикутний будинок, пофарбував його в коричневий колір, а на вершечку помістив опудало орла.

Жувани носили блакитні каптани і ботфорти, а каптан і ботфорти Урфіна були зеленого кольору. Жувани мали капелюхи гостроверхі, з широкими крисами, під якими гойдалися срібні дзвіночки. Урфін Джюс терпіти не міг дзвіночків і носив капелюха без крисів. Добросерді Жувани часто плакали, а в похмурих очах Урфіна ніхто ніколи не бачив жодної сльозини.

Минуло кілька років. Одного разу Урфін Джюс відвідав Гінгему і попросив стару чаклунку взяти його у прислужники. Зла чарівниця дуже зраділа: впродовж століть жоден з Жуванів не виявив бажання добровільно служити Гінгемі, а всі її накази виконувались лише під загрозою покарання.