Читать «Будденброки» онлайн - страница 2

_{Розпочнемо саме з можливостей спостерігати.}

_{Томас Манн народився у 1875 році, у місті Любеку, в старовинній купецькій сім’ї. Батько майбутнього письменника належав до найбагатших та найшанованіших представників міського «патриціату». Але після його смерті Манни швидко втратили свої капітали та привілеї. Характерно, що ні Томас, ні його старший брат Генріх так і не отримали університетських дипломів. Певний час Томас працює дрібним клерком, навіть пробує торгувати книжками. Разом з тим він багато читає, часто, хоча й не систематично, слухає лекції мюнхенських професорів. Невдовзі його інтереси зосереджуються головним чином навколо художньої літератури. Юнак уважно студіює найкращі зразки російського, французького та скандінавського роману і, нарешті, після кількох новелістичних спроб сам сідає за великий роман «Будденброки».}

_{У цій книзі блискуче відтворено той своєрідний соціальний світ, який Томас Манн спостерігав ще з дитинства і який він згодом дещо неточно називав німецьким бюргерством.}

_{Для того, щоб зрозуміти багатобарвне суспільне тло «Будденброків», слід згадати деякі особливості історії німецької буржуазії. Відомо, що вона з давніх-давен через багатовікову роздрібненість країни, через свою економічну та політичну відсталість цілком залежала від феодального класу. Закономірно, що в добу великих революційних зрушень вона, виявляючи крайній опортунізм, надзвичайну нерішучість і боягузтво, схилилася перед феодальною реакцією. Так, німецька буржуазія зрадила революцію 1848 року. Революція зазнала поразки внаслідок угодовства буржуа, яких політична активність народу лякала набагато більше, аніж деспотизм прусського самодержавства.}

_{Революція 1848 року не усунула напівсередньовічних порядків, не поставила країну на буржуазні рейки. Німеччина була об'єднана прусською шаблюкою, «залізом і кров'ю», після кількох загарбницьких війн. Саме таким шляхом у 1871 році була створена імперія, в якій капіталістичний розвиток здійснювався не за рахунок експропріації феодальної власності, а внаслідок «зворушливої» спілки буржуазії і юнкерства, що надало німецькому імперіалізмові особливо реакційного характеру.}

_{Безперечно, Томас Манн не просто знав, а й безпосередньо спостерігав глибоку аморальність вітчизняної буржуазії, зокрема, її байдужість до духовної культури. Більше того, дистанція між самозадоволеним буржуа і людиною мистецтва — одна з провідних тем у творчості Томаса Манна. Проте часто-густо всупереч загальновідомим фактам Томас Манн намагався відшукати в морі буржуазного егоїзму і вульгарності бодай острівці, на яких жили такі собі ліберальні, освічені, справді інтелігентні негоціанти чи фінансисти на зразок його батька. Він уперто — впродовж десятиріч — диференціює терміни «буржуа» і «бюргери», всіляко розмежовує відверту гонитву за наживою і нібито «коректний», «бюргерський» спосіб існування.}

_{Для такої диференціації у Томаса Манна були певні підстави. Для нього Німеччина Гете, Шіллера, Гегеля, романтиків ототожнювалася із старим бюргерством — ліберальною буржуазією доімперіалістичної доби, а імперіалістична буржуазія після 1871 року стала уособленням найреакціяніших сил історії.}