Читать «Чорний лабіринт. Книга третя» онлайн - страница 209

27

Драбант (польськ. drabant, нім. Drabant, Trabant — охоронець) — представник категорії військовослужбовців, в обов'язки яких входили супровід, охорона або прислужування. Спочатку, у XVII–XVIII століттях, в ряді європейських країн драбантами називалися охоронці вищих посадових осіб, зокрема — особиста охорона командувача (наприклад, призначувана на час бою) або почесна варта правителя держави, зі спеціально відібраних людей. У наступні часи (до 1880-х) драбантами називалася офіцерська прислуга з нижніх чинів у козацьких і міліцейських частинах — денщики або вестові офіцерів.

28

Гавра — з румуньскої мови (gaura) — нора великих диких тварин, звичайно хижих. Найчастіше це слово використовується для опису нори ведмедя. В українських діалектах так називають ведмежий барліг.

29

Фара (маловживане, діалектне найменування релігійної споруди) — «парафіяльний костел», польський римо-католицький храм. Тут — дім священика при храмі.

30

Підрі — настил над хлівом чи стайнею. Слово вживається на території наддністрянського (опільського або галицького) говору — поширений у верхів'ї річки Дністер (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області).

31

«Друге я» (лат.).

32

Скапен (італ. Scapino, франц. Scapin) — тип шельмоватого слуги, запозичений Мольєром з італійської комедії.

33

Гаштет (нім. Gaststatte) — ресторан.

34

Ревір — медпункт концтабору.

35

Братський союз військовополонених.

36

Гай Октавій Август (лат. Gaius Iulius Caesar Augustus, 63 р. до н.е. — 14 р. н.е.) — римський політичний діяч, засновник принципату, Великий понтифік з 12 року до н.е., Батько вітчизни з 2 року до н. е. Онучатий племінник Цезаря, усиновлений ним за заповітом. В часи правління Августа було завершено підкорення Іспанії (27–19 рр. до н.е.). Піренейський півострів і Галія увійшли в систему римських провінцій. Біля підніжжя Альп Октавіан Август спорудив пам'ятники своїм перемогам над гірськими племенами; залишки цих величних споруд ще й тепер можна бачити в Сузі і Аості.

37

Мешік Павло Якович (1910–1953) один з керівників органів державної безпеки СРСР, генерал-лейтенант (26.5.1943), лауреат Сталінської премії (1951). З 1939 р. помічник начальника Слідчої частини НКВС. З квітня 1943 р. по грудень 1945 р. — заступник начальника Головного управління контррозвідки (СМЕРШ), одночасно в 1944-45 р. заступник командувача 1-м Українським фронтом.