Читать «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча» онлайн - страница 27

Намагаючись не привертати до себе уваги, Петро підвівся з-за столу і одійшов до вікна. Внизу, біля пірса, плавно похитувала щоглою біла «Грейс О'Нейл». Балансуючи на хисткому трапі, вантажники зносили з її палуби і ставили на бремсберг чорні, поліровані, сяючі лаком домовини. Три труни. Звідси, згори, вони видалися Добрині окличними знаками, поставленими часом в кінці драматичної історії, що обірвала чиєсь людське життя. Взагалі-то Петро мав витримку, але тут і він здригнувся. Виною цьому була не стільки розповідь містера Белча, скільки власні думки.

«Адже нам теж ранньої весни в сорок п'ятому принесли папірець: «Степан Андрійович Добриня… пропав безвісти…» Пропав. Слово, як сама гіркота. У інших — «загинув смертю хоробрих», а тут — «пропав». Тоді його дитяча психіка не приймала, не могла прийняти того слова і того поняття, що стояло за ним. Все допитувався у матері, що воно значить — пропав… безвісти? «Може, де в полон потрапив, — говорила мати. — Може, ще об'явиться». Йшли роки, а вістей від батька все не було. Він чекав. Довго чекав…

«Напевне, і мій батько десь отак лежить? Та тільки доріжки до нього немає… Коротке людське життя. У сорок п'ятому батькові йшов двадцять перший рік — менше, аніж мені зараз…»

— Дивіться! Іде! «Державін» іде! — несподівано голосно промовив хтось за плечем у Петра. І напруження, викликане розповіддю містера Белча, розвіялось. Забувши про етикет і заморських гостей, усі кинулись до вікон. Палко обговорюючи цю так довго очікувану подію, люди дивились туди, де за маяком у бузковім серпанку червня висів силует корабля.

Іван Іванович Журавльов пояснив гостям, що то значить прибуття першого після довгої полярної ночі пароплава з Великої землі. Для кожного мешканця Баренцбурга, не виключаючи і присутніх тут, це свято.

Баренцбург уже третій день жив чеканням. Пошту з Мурманська привозив «Державін». Як тільки прийшла радіограма, в крихітній кімнатці поштового відділення стали збиратися на посиденьки. Зайдуть, покурять, потеревенять про те, про се, помовчать і розходяться, так наче прилучилися до чогось таємного і дорогого.

Вільних від роботи в такі дні в хаті не втримати. Дехто ще вдосвіта займає «спостережні пункти», з терас Баренцбурга Грен-Гарбур, як на долоні, кілометрів на двадцять видно. В ясну погоду можна бачити навіть Землю Принца Карла, а вона лежить далеко за Айс-фьордом і Форландською протокою.

Надивившись на «Державіна», запрошені до «люкса» відчули ніяковість, все ж це була неувага до гостей. Один по одному знову сіли до столу, але дипломатичний прийом уже якось сам собою закінчився. Гості виявились людьми догадливими, піднесли чарки, виголосили тости за хазяїв і російську гостинність та хлібосольність і почали збиратися. Поки Джейн і Хосуел розмовляли з рудничним начальником технічної служби, котрий, як з'ясувалось, досить вільно володів англійською мовою, містер Белч домовлявся з Журавльовим про деталі якоїсь експедиції. Петро дивився у вікно і не дослухався до їх розмови.