Читать «Тюрма» онлайн - страница 63

«Ти йому потрібний, Алене».

Слова матері. Здавалось, він чує їх, бачить тьмяний погляд очей жінки, що ніколи не знала радощів. Та й батько їх знав не більше.

Чого потребує від нього Патрик? Вони ж нічого не важать для сина, ні він, ні вона.

Патрик набагато краще почуває себе з «маммі», як він зве мадемуазель Жак.

Патрик дістане в спадщину багато грошей. Мільйони читачів і читачок зробили Алена багатим.

Несправедливо! Його батько цілісінький вік, день у день, працював від світання до смеркання, щоб заробити на прожиток, а вів, Ален, за склянкою віскі в кабаре, жартуючи з приятелями, знайшов золоту жилу.

Де це він? Бульварові не було кінця. Він хотів виїхати до Булонського лісу, а опинився на кільці.

Бо їхав навмання. Поліцейський сюрчок примусив його зупинитися. Ще чого доброго все зірветься…

— Хіба не знаєте, що цей напрямок закрито?

Аби тільки поліцейський не помітив, що він п'яний.

— Прошу пробачити. Як виїхати до Булонського лісу?

— Булонський ліс позаду вас. Поверніть праворуч.

Ху! Він мав право на останній ковток віскі. Не зараз, звичайно. Коли в'їжджатиме в ліс. Місця були знайомі. Він увійшов до кав'ярні. В роті поганий присмак.

— Віскі?

— Звичайно. Або краще…

І вказав на квадратову пляшечку «Джонні Уокер».

— Велику склянку.

Чи не забув він чого-небудь? Та було вже пізно роздумувати.

— Налийте-но ще.

Гарсон глянув на нього і завагався.

— Будь ласка.

Ален випив одним духом і кинув стофранковий папірець на мокру стойку.

Він знав тут десь неподалік дерево. Величезний платан, саме на повороті. Аби тільки знайти його.

Коли б Мур-мур…

При чому тут Мур-мур? З іншою було б те саме. Він би й іншу звав Мур-мур, або «голубонькою», чи «дурненькою».

Бо вся справа в тому, що його завжди переслідував страх. І Мур-мур знає це. Всі тепер знають.

Ось воно, його дерево. Ален натиснув на газ. «Ягуар» рвонув уперед. Все миготіло. Алену здавалося, що він всмоктує зустрічні машини.

Все життя його переслідував страх.

Тільки не зараз. Ні!..

Він не відчув удару, не почув скаженого скреготу гальм, тупоту ніг, криків, ні виття сирени…

То був кінець.

_{ПІСЛЯМОВА}

_{«Завод Сіменона…»}

_{Так назвали сусіди будинок Жоржа Сіменона, одного з найпопулярніших письменників сучасності.}

_{В кожному жарті є трохи правди. Особливо наявно присутня вона в цьому доброзичливому жарті сусідів «батька» Мегре.}

_{Ім'я Сіменона давно вже не потребує рекомендацій — воно відоме не лише в країнах, де розмовляють французькою мовою, романи його перекладено десятками мов світу; цілком певної цифри не назвав би й він сам.}

_{«Завод» прокидається о восьмій. І одразу ж починає працювати великий, добре злагоджений конвейєр, що діє з математичною точністю.}

_{Будинок великий. Власне, це замок, хоч і в модерному стилі.}

_{Сорок кімнат (більшість із них робочі, так би мовити, виробничі приміщення).}

_{Комутатор на двадцять сім телефонів.}

_{Електронні прилади, апарати для розмноження копій тощо.}

_{Близько двадцяти телевізорів.}

_{Двадцять службовців. Майже всі вони в більшій або меншій мірі причетні до випуску продукції.}