Читать «Тюрма» онлайн - страница 20

— Зроблю все, що від мене залежить.

— А як ви там взагалі?.. — додав він із чемності.

— Взагалі — нічого.

— Будьте такі ласкаві, мадам Мартен, зготуйте мені ще чашечку.

— Як на ваш вигляд, вона вам не завадить.

— Я вчора пізно ліг.

— Я й не сумнівалася, побачивши, що робиться в квартирі.

Ален пішов чистити зуби, відкрив крани, лагодився прийняти ванну, та кінець кінцем вирішив стати під холодний душ. Звичайно його вранішні рухи були підпорядковані певному ритму. А тут навіть забув увімкнути радіо, побоюючись почути, що про них будуть говорити.

У пам'яті зринув схожий на тунель довгий коридор, в кінці якого він дав поліцейському валізу для Мур-мур. Вона теж повинна б уже встати. Їх, певно, будять рано, годині о шостій.

— Ваша кава на столі.

— Дякую.

Ален сів пити каву в купальному халаті і, присунувши нарешті газети, прочитав перший заголовок:

Молода журналістка — убивця своєї сестри.

Далі дрібнішим шрифтом:

Без сумніву, йдеться про драму на грунті ревнощів.

Тут же було вміщено погану фотографію Мур-мур: прикривши обличчя руками, вона перетинала подвір'я карної поліції.

У Алена не вистачило мужності ні дочитати статтю, ні переглянути інші ранкові газети.

Кожного ранку він прямував на вулицю Маріньян, куди полюбляв прийти одним з перших, щоб переглянути пошту.

Сьогодні їхати в редакцію не хотілося. І взагалі нічого не хотілося. Лягти б та ще трохи поспати. Незважаючи на вороже ставлення мадам Мартен, її тупцювання заспокоювало.

Що слід було зробити?..

Ах, так! Адвокат! Може, той, що вів справи тижневика і консультував Алена щодо випуску платівок? Звали його Ельбіг. Віктор Ельбіг. Важко було визначити його походження. Він розмовляв з акцентом, який міг бути в такій же мірі чеським, як і угорським або польським.

Заклопотаний чоловічок, невеличкий на зріст, непевного віку, товстенький, сяючий, у величезних, схожих на коліщата, окулярах, з яскраво-рудим волоссям.

Жив він самотньо в квартирі на вулиці д'Еколь, серед неймовірного безладдя, що не заважало йому бути одним з найбільш відомих адвокатів у цивільних справах.

— Алло! Віктор! Я тебе не розбудив?

— Ти забув, що мій день починається з шостої ранку? Я наперед знаю, про що ти проситимеш.

— Ти читав газети?

— В усякому разі, достатньо поінформований, щоб порадити тобі звернутися до Рабю.

Філіп Рабю з успіхом виступав у багатьох процесах останніх двадцяти років, які набули широкого розголосу.

— А тобі не здається, що тим самим ми заздалегідь ускладнюємо справу?

— Але ж твоя дружина вбила сестру, чи не так?

— Так.

— Вона не заперечує?

— Навпаки — зізналась.

— Які пояснення вона дає?

— Ніяких.

— Це вже краще.

— Чому?

— Тому що Рабю вкаже їй лінію поведінки. А як це відіб'ється на тобі?

— Що ти цим хочеш сказати?

— Либонь, читачам твого тижневика не дуже сподобається роль, яку ти відігравав у цій справі.

— Ніякої ролі я не відігравав.

— Невже?

— Ось уже майже рік, як я не торкався її сестри.

— Тоді дзвонив Рабю. Ти з ним знайомий?

— Досить добре.

— Бажаю успіху.

Ален заходився шукати номер телефону Філіпа Рабю, що жив на бульварі Сен-Жермен. Він часто зустрічався з ним на прем'єрах, вечірках і коктейлях.