Читать «Любов, Президент і парадигма космосу» онлайн - страница 87
Юрій Бедзик
Тепер Теренс може поїхати в гори і там писати свої картини. Він так закохався в Крим! Навіть зробив перші начерки для майбутнього великого полотна.
Її перебиває Президент:
— Даруйте, де ваш наречений?
— Мабуть, десь на палубі. Він любить море і може годинами дивитись на нього.
— Прошу вас, погукайте його. Це не стосується ваших особистих справ.
— Зараз, хвилиночку, — знову паленіє від радості Віруня. — Якщо у вас є час, товаришу Президент, він може намалювати з вас портрет. Ви не уявляєте, який це прекрасний майстер!
— Не про це мова, Віруньо. Гукайте його хутко сюди!
Приходить Теренс. Худорбастий, трохи знічений, стоїть перед Президентом в позі винного школяра. Під майкою в нього грубо біліють бинти.
— Сідайте, Теренсе, — припрошує його Президент. — Я говоритиму українською мовою, бо мій англійський, як то кажуть, не перфект. Перекладатиме дружина. Прошу тебе, Людочко, постарайся. Перед тобою син великого Магістра «Мажестік-12». — Президент з легким усміхом дивиться Те-ренсові в обличчя. І зненацька говорить: — Ви забираєте в нас красуню, але ми хочемо від вас відвертості.
— Прошу, містер Президент, — весь витягується молодий чоловік.
— Маю відомості, що вас нещодавно обрано після батька Магістром ордену «Мажестік-12».
— Не зовсім… Мені обіцяно цей пост після батька.
— Все одно дозвольте мені поздоровити вас, друже, з новим достойним призначенням і новими, як то кажуть, клопотами.
— Спасибі, містер Президент. Я весь до ваших послуг.
У Президента здригнулися кутики вуст, і в тому здриганні — краплинка гіркоти:
— Мені не треба послуг, молодий друже. Мені потрібна щира і чесна дружба. «Мажестік-12» контролює мільярдні банківські рахунки в усьому світі. Нам хотілося б підтримувати з вами ділові стосунки. Ось моя рука. — Президент вільним жестом витягує вперед долоню. — Просимо до нас.
Ми, українці, чесні люди. Але, на жаль, ще тільки підводимося з колін. Особливих багатств не маємо. Нам випала важка доля. Економіка була вщент зруйнована. Потім її по-дурному, а, може, і з наміром, перебудували повністю на військовий лад… Одне слово, після розвалу великої імперії економічні проблеми у нас страшенно ускладнилися.
— Містер Президент, міс Віруня мені багато чого розповіла, — сказав Теренс, злегка обнявши жінку. — Звичайно, я ще не маю права втручатися в справи «Мажестік», доки мій батько… дай Бог йому здоров’я.
— У вас чудовий батько, — сказав тепло Президент. — Відверто кажучи, він врятував Севастополь від страшного лиха. Та й сьогодні я схиляю перед ним голову. Поліз до іноземців, в саме пекло… Характер!
— Я хотів би, щоб ви знайшли з ним спільну мову, містер Президент.
— Докладемо всіх сил. Але, відверто кажучи, наш приціл на молодість! В цьому ми з моєю милою дружиною Людмилою Іванівною… — Президент лагідно обняв дружину, — бачимо все: і порятунок від кризи, і надію на краще життя. Все-все! А тим більше, коли молодість, як ви, схиляється перед красою.
— В міру мого скромного таланту, містер Президент, — опустив голову Теренс.