Читать «Бацила карбоната» онлайн - страница 10

Ми попрощалися дуже стримано. Я був глибоко ображений: назвати «бацилу карбоната» — клятою! Чудову, загадкову бацилу він міняє на якогось мізерного вібріона. Гаразд, гаразд, пошуки я доведу-таки до кінця!

Отак міркував я, сидячи біля печі в своїй кімнаті і сумно дивлячись на вогонь.

Цілком машинально я простягнув руку до кошика, що стояв біля печі, і витяг шматок вугілля. Воно було шершаве, якесь неприємне на вигляд. Звідки й візьметься таке? Адже у нас — антрацит!

Скоріше за звичкою, ніж з бажання продовжувати дослідження, я розтер шматок цього вугілля в ступці, зсипав у скляну банку, налив водою і поставив у запічок. Наступного дня я виїхав до інституту і забув про свій експеримент. Та через кілька місяців моя мати в одному з листів написала:

«… А ще я давно хотіла тебе запитати, що робити з тим слоїком, який стоїть у запічку. Від нього страшенно тхне, і я хотіла викинути його геть, але батько не дав. Він каже, що ти проводиш якийсь дослід».

Я аж підстрибнув, прочитавши ці рядки: «Тхне!» Та мені цей запах зараз буде миліший над усе на світі!

Того ж дня я виїхав додому.

Так, на поверхні брудно-жовтої води в скляній банці плавали масні плями. Це була перемога!

Уявляєте, як реагував на цю подію мій друг Толя Вовчик? Він скептично похитав головою і сказав: «Ну що ж, це просто щасливий випадок!»

Випадок!.. Анатолій Іванович тепер професор, людина поважна, але й досі не позбавився дитячих заздрощів!.. Та все ж треба віддати йому належне: він одразу взявся гаряче допомагати мені в дослідженнях.

«Бацила карбоната» виявилась примхливим мікробом. Любила тепло й вологу, живилася вугільним пилом, міцний антрацит обминала. А от буре вугілля припало їй до смаку. Але для нас це було й краще: перетворити низькоякісне вугілля на високоякісну нафту — хіба це не чудово?!

Ми з Анатолієм Івановичем уже склали проект майбутнього бактеріологічного нафтового заводу. Це дуже проста споруда: величезні резервуари з нагрівниками; млин, де роздрібнюється вугілля, і бактеріологічний цех, де вирощуються різні види «бацили карбоната».

… В суміші води й вугільного порошку ворушаться міріади невидимих бактерій. Кожна з них за своє коротке життя виділяє так мало нафти, що її і під мікроскопом важко помітити. Але мікробів так багато і розмножуються вони так швидко, що тільки встигай додавати сировини. А на поверхні рідини в резервуарах збирається нафта: забирай її звідти, пересилай на ректифікаційний завод і одержуй бензин, смолу, кислоти, все те, з чого в наш час роблять пластмасу, ліки, хімікати.

Чудовий проект? Так, чудовий. Дуже шкода, що він ще не здійснений. Ми з Анатолієм Івановичем проводили досліди в одній із спеціальних лабораторій і досягли чималих успіхів. За допомогою бактерій ми вже одержували з вугілля більше кілограма нафти за добу.

Та трапилось нещастя. На початку війни фашистська бомба влучила в нашу лабораторію. В пожежі загинули всі ампули з «бацилою карбоната», всі записи досліджень.