Читать «Трикутний капелюх» онлайн - страница 5

_{В оповіданні «Алькальд-вугляр» (1859) переважають уже власне реалістичні засоби та прийоми зображення дійсності. Розвиткові сюжету передує невеликий вступ, що має ознайомити читача з обставинами національно-визвольної війни 1808 р. Щоб бути переконливим, письменник збагачує оповідь історичними екскурсами, використовує фактографічний матеріал. З гіркотою пише Аларкон про зрадницьку позицію правлячих кіл Іспанії, які пішли на компроміс із французькими інтервентами: було проголошено офіційну радість та ентузіазм під страхом смертної кари.}

_{Вступ є своєрідним ескізом, який відкриває епічне полотно, де головна діюча сила — народ. Саме селяни, вуглярі та лісоруби маленького містечка Лапеси, загубленого біля підніжжя покритої вічним снігом гори Муласен, а не аристократична верхівка, яка наслідує звичаї загарбників, є рушійною силою історії. Герой як виняткова особистість більше не цікавить Аларкона. З щирою теплотою, гарячим захопленням розповідає письменник про своїх буденних персонажів. Замість романтичної піднесеності з'являються доброзичлива іронія, підкреслена повсякденність, навіть заземленість доблесних захисників Лапеси. Мало відрізняється від своїх односельців і алькальд Мануель Атієнса, який на очах у читача перетворюється зі звичайного селянина в народного героя.}

_{Аларкон не ідеалізує своїх персонажів, навпаки, він бачить у них кумедне й величне, жалюгідне й гідне захвату. З глибокою симпатією зупиняється погляд письменника на кожній деталі побуту вільнолюбних лапесців, милуючись селянським взуттям, грубим вовняним одягом, величезними шкіряними патронташами. Ця підкреслена увага до деталей не пов'язана, однак, ні з романтичним ставленням до місцевого колориту, ні з посиленою увагою до подробиць побуту. Кожна дрібниця, кожний предмет потрібні авторові перш за все як «речове оточення». Ці описи є доповненням до характеристик персонажів, вони роблять оповідь рельєфнішою, відчутнішою.}

_{Формуючись як самобутній письменник, Аларкон спирається передусім на гуманістичні традиції іспанської класичної літератури. Неважко знайти в оповіданні елементи, що зумовлені впливом «Нумансії» Сервантеса чи «Фуенте Овехуни» Лопе де Веги. Виробленню реалістичної манери письма сприяла і журналістська діяльність Аларкона, коли він працював над документальними репортажами. Високої публіцистичності сповнені в оповіданні авторські звернення до читача, сюжетний коментар написаний часом виразною мовою політичного плаката. Письменник надає, таким чином, окремому епізоду війни за незалежність яскравих літописних рис народного опору.}

_{Про потенційні можливості жанру малої прози в іспанській літературі XIX ст. свідчать й інші оповідання Аларкона. Мистецька палітра прозаїка приваблює передусім розмаїттям тем, сюжетів, майстерно створених персонажів.}

_{До часів переможного завершення війни за незалежність письменник звертається також в оповіданні «Ангел-охоронець». Розповідь про трагічний випадок — загибель дитини від рук власної матері, яка вимушена рятувати себе і свою родину від свавілля французьких мародерів, — обертається на пристрасне звинувачення жорстокості іноземних загарбників.}