Читать «Капітани піску. Габрієла» онлайн - страница 4

Жоржі Амаду

ЛИСТ ОДНІЄЇ МАТЕРІ-ШВАЧКИ ДО РЕДАКЦІЇ «ВЕЧІРНЬОЇ ГАЗЕТИ»

Пане редакторе, вибачте мені всі ті помилки, яких я припускаюся в цьому листі, бо я не звикла писати, але якщо я до Вас пишу, то для того, щоб усе Вам розповісти. Я бачила у газеті написане про «капітанів піску» і про те, як вони крадуть. Незабаром прийшла поліція, і казали, що будуть їх розшукувати. Пізніше прибув і чоловік з суду над неповнолітніми і казав, що дуже шкода, що не виправились вони у тій виправній школі, до якої тих бідолах посилають. Ото власне через те Вам і пишу, бо хочу сказати, який отой заклад. Дуже б мені хотілося, щоб Ваша газета послала туди чоловіка, який би все там роздивився і побачив, що там виробляють з тими бідняцькими дітьми, які потрапляють до рук людей, у яких немає бога в серці. Мін син Альфонсо пробув там шість місяців, а якби мені не вдалося витягти його з того пекла на землі, не знаю, чи вижив би він там ще шість місяців. Найменше, що чекає там на нашу кожну дитину, це побої двічі або тричі на день. Директор того закладу щоденно напивається, а найбільше любить дивитись, як гуляє канчук по худих дитячих задках. Я не раз це бачила теж, бо і нам не забороняли на це дивитися, кажучи, що то добрий приклад. Тому я й забрала звідти хлопця. Якщо Ваша газета пошле туди когось, то нехай поїде той чоловік потайки, аби міг побачити, що там діти їдять і яку норму повинні відробити щодень, вона не під силу й дорослому. Та якби ще подивився, як їх б'ють. Але обов'язково нехай прибуде потайки, бо як будуть попереджені про його приїзд, то покажуть йому справжній рай, та й годі… А як приїде невідомий нікому, то побачить, що я кажу правду. Ось тому та ще з багатьох причин і з'явились «капітани піску». Я скоріше б рада була бачити свого хлопця поміж ними, а не в такому закладі. Якщо хочете побачити щось таке, що розриває людям серце, то поїдьте туди. Також можете порозмовляти з падре Жозе Педро, який був там священиком і все те бачив. Він би вам розповів про ті справи кращими словами, ніж я змогла.

Марія Рікардіна, кравчиня.

(Видрукувано на п'ятій сторінці «Вечірньої газети» серед оголошень, без фото і без редакційної врізки).