Читать «Капітани піску. Габрієла» онлайн - страница 375

Ця історія трапилась у новому кабаре «Ельдорадо», що відкрилося в січні і склало серйозну конкуренцію «Батаклану» і «Тріанону», бо в «Ельдорадо» естрадних акторів і жінок привозили прямісінько з Ріо. Нове кабаре належало Плініо Арасі, власнику «Золотої горілки», і розмістилося в порту. Відкрилася також лікарня доктора Демосфенеса, освячена єпископом і промовою Маурісіо Каїреса. В операційній залі, куди було занесено Арістотелеса (за збігом обставин йому вдалося минути дону Армінду), першим пацієнтом після офіційного відкриття лікарні був славнозвісний Лойріньйо, якого привезли із «Бате-Фуйдо» з кулею в плечі. Було відкрито також віце-консульство Швеції і в одному приміщенні з ним агентство судноплавної компанії з довжелезною і дуже складною назвою. Інколи в барі Насіба можна було бачити височенного, мов жердина, іноземця, що розмовляв з Мундіньйо Фалканом і пив «Кану де Ільєус». Це й був агент шведської компанії і віце-консул. У порту споруджувалось величезне п'ятиповерхове приміщення нового готелю. На шпальтах «Діаріо де Ільєус» студенти виступили із закликом до виборців віддати свої голоси за того кандидата, котрий гарантує, що, зайнявши посаду префекта, збудує муніципальну гімназію, стадіон, притулок для старих і жебраків, прокладе шосейну дорогу до Піранжі. Наступного дня Капітан у тій же газеті узяв зобов'язання виконати названі умови і ще цілу низку інших.

Окрім того, колишній тижневик «Жорнал до Сул» почав виходити щоденно. Щоправда, це тривало недовго, і за кілька місяців він знову почав виходити по-старому. «Жорнал до Сул» цікавився винятково політичними питаннями і в кожному номері на чім світ стоїть лаяв Мундіньйо Фалкана, Арістотелеса і Капітана. «Діаріо де Ільєус» теж не залишалася в боргу.

Було оголошено про те, що найближчим часом відкриється ресторан Насіба. Майже всі мешканці горішнього поверху вже виїхали. Тільки лотерея «жого до бішо» та два прикажчики залишались в помешканні, оскільки ще не підшукали для себе нічого пристойного. Насіб поспішав. Він уже здійснив через Мундіньйо кілька замовлень у Ріо. Божевільний архітектор зробив ескізи залів ресторану. Насіб знову повеселішав. Але це була вже не та безмежна радість перших днів його життя з Габрієлою, коли Насіб не боявся, що вона ще покине його. Це не турбувало Насіба й зараз, але він не міг бути до кінця щасливим, доки Габрієла не буде поводитись у товаристві, як личить заможній сеньйорі. Він уже не скаржився на її байдужість у ліжку. Насіб зараз сам відчутно зморювався: на свята в барі було багато роботи. Насіб уже звик до того, що Габрієла любить його, як дружина, — не так бурхливо, спокійніше і ніжніше. От тільки вона, правда пасивно, але продовжує опиратися в питанні спілкування з вищим світом Ільєуса, незважаючи на успіх, якого вона зажила новорічної ночі після відомої історії з процесією. Тоді Насіб думав, що все загинуло, але трапилось диво — всі почали танцювати на вулиці і навіть він сам. А хіба потім, бажаючи зазнайомитись з Габрієлою, не прийшли до них з візитом сестра і її чоловік? Чому ж тоді вона ходить по господі, одягнена в якесь лахміття, в хатніх капцях, грається з котом, варить, прибирає, співає свої пісеньки і голосно регоче при чужих людях?