Читать «Ходіння по муках» онлайн - страница 578

Червона Армія після тяжких поразок Тринадцятої і Дев’ятої та героїчного відступу Дванадцятої з Дністра й Бугу вирівняла фронт. Настрій поліпшується, і боєздатність зростає головним чином тому, що триває масовий приплив комуністів з Петрограда, Москви, Іванова та інших північних міст. З дня на день ждуть наказу головкома про контрнаступ.

Оформивши нові призначення, Телєгін — командиром окремої бригади, Сапожков — командиром Качалінського полку, — вони того ж дня виїхали назад, цілу дорогу розмовляючи про почуті новини; обидва погоджувались на тому, що грандіозний план Денікіна повисає в порожнечі, і те, що минулого року йому вдалося на Кубані, повторити в Великороси не вдасться: там він побив Сорокіна, а тут йому доведеться зіткнутися з самим Леніним, з корінним, потомственим пролетаріатом, та й селянин тут жилавий, — тутешній селянин Наполеона на вила підняв…

— Прапор наперед! Зняти чохол!

Прапороносець і Латугін з Гагіним, що стояли з ним на караулі, ступили вперед. Телєгін, що передавав полк новому командуючому, Сергію Сергійовичу Сапожкову, був серйозний, похмуро зосереджений, і навіть звичайний рум’янець зійшов у нього з засмаглого обличчя. В руці тримав папірець, на якому записав план промови.

— Качалінці! — сказав він і глянув на червоноармійців, що стояли при зброї: він знав кожного, знав, у кого яка була рана і яка була турбота, це були рідні люди. — Товариші, ми з вами сходили не одну тисячу верст, в зимовий холод і в літню спеку… Ви двічі під Царицином укрили себе славою… Відступаючи, — не з своєї вини, — дорого віддавали ворогові тимчасову й ненадійну перемогу. Багато було у вас славних справ, — про них не написано гучних реляцій, рапорти про них потонули в загальних зведеннях… Це нічого… (Телєгін скоса глянув на папірець, що лежав у нього в зігнутій долоні). Попереджаю вас — попереду ще багато трудів, ворог ще не зламаний, і його мало зламати, його треба знищити… Ця війна така, що в ній треба перемогти, в ній не можна не перемогти. Людина зчепилася з звіром, — повинна перемогти людина… Або от приклад: проросле зерно своїм паростком, — здається, воно ж і зелене, і тендітне, — пробиває чорну землю, пробиває камінь. У пророслому насінні вся міць нового життя, і воно буде, його не спиниш… В непогожий, хмурий ранок вийшли ми в бій за світлий день, а вороги наші хочуть темної розбійницької ночі. А день настане, хоч ти трісни з досади… (Він знову заклопотано глянув на записку і зім’яв її). Признаюсь вам, товариші, мені не весело, тяжко буде без вас… Багато означає — просидіти вкупі цілий рік біля похідних вогнищ. Залишаю вас, прощаюся з вашим бойовим прапором. Хочу і вимагаю, щоб він завжди вів до перемог славний Качалінський полк…