Читать «Ходіння по муках» онлайн - страница 2

_{Творчість О. Толстого, як і творчість його великого сучасника М. Горького, що творив теж на зламі двох епох, була сполучною ланкою між російською класикою і новою, соціалістичною літературою. Твір радянського письменника «Ходіння по муках» міг бути написаний лише таким природним спадкоємцем великих традицій дожовтневої літератури, яким був Олексій Толстой. Підсумовуючи зроблене ним, К. Федін відзначав: «Серед найпередовіших письменників російської літератури радянського періоду Толстой був індивідуальністю найяскравішою і талантом сліпучим. Він не повторював нікого ні в чому і одночасно був тонко відчутним зв’язком з невмирущою нашою спадщиною XIX віку. Золота нитка, яку він тягнув з минулого, найніжнішими волосками своїми вела до Тургенєва, Аксакова, Лєрмонтова, Пушкіна».}

_{Щоб глибше збагнути художню своєрідність епопеї «Ходіння по муках», всю складність і значимість поставлених у ній проблем, необхідно бодай коротко простежити за цією золотою ниткою і за ідейно-естетичним розвитком її автора.}

_{Син самарського поміщика графа Миколи Олександровича Толстого Олексій Миколайович народився (1883) і виховувався у сім’ї з хорошими літературними і демократичними традиціями. Його мати, Олександра Леонтіївна, уроджена Тургенєва, була письменницею; вітчим, Олексій Аполлонович Бостром, — високоосвічений ліберальний земський діяч, атеїст і матеріаліст, спадкоємець славнозвісних шестидесятників. В автобіографії письменник згадував, що поняття «шестидесятник» в їхньому домі «завжди вимовлялось як священне, як найвище».}

_{Дитинство майбутнього письменника пройшло на степовому заволзькому хуторі Сосновці, що був власністю вітчима, у поетичному єднанні з природою. Тут відбувались події, що примушували хлопця задумуватися над долею народу. На все життя залишили страхітливе враження голодні 1891–1893 роки, коли земля Заволжя лежала в тріщинах, гаряча мла суховіїв спалювала все, а виснажену скотину підв’язували попругами під повітками. Тут він вперше вступив у світ книжок, під керівництвом матері пробував писати. Улюбленим читанням у домі були книги Тургенєва, Льва Толстого, Некрасова, Пушкіна.}

_{Коли вітчим розорився і сім’я переїхала в Самару, О. Толстой навчався у Самарському реальному училищі, гаряче віддавався віршам. Літературні спроби продовжував у Петербурзі, де з 1901 року почав навчання у Технологічному інституті, брав участь у студентських заворушеннях, демонстраціях.}

_{Пізніше про свої віршовані спроби, частково видрукувані у провінційних газетах, Толстой висловлювався скептично, як про безпорадні й сірі. Природно, що у значній мірі воно так і було. Але риторичні і незрілі спроби ті промовисто говорять про настрої і спрямування таланту початківця. То були наслідувальні поезії в дусі громадянської лірики Некрасова і Надсона, відгуки на події передодня першої російської революції. Звичайно, наївно висловлені там мотиви соціального протесту ще не були свідченням стійкості революційних переконань молодого поета. Однак вони дають уявлення про духовне формування, джерела і спрямування ідейного розвитку майбутнього письменника. Записи студента Толстого у щоденнику тих років свідчать, що до володарів його літературних симпатій належали також А. П. Чехов і О. М. Горький, зокрема останній йому імпонував тим, що показував «красу і силу» простих трудівників.}