Читать «Ходіння по муках» онлайн - страница 6

_{Роман друкувався в емігрантських журналах «Грядущая Россия» і «Современньїе записки» (Париж, 1920–1921), а коли готувалось окреме його видання (Берлін, 1922), автор уже встиг суттєво переглянути свої погляди і своє ставлення до Радянської Росії. Восени 1921 року О. Толстой переїздить у Берлін, приєднується до зміновіхівської групи «Накануне», яка у порівнянні з паризькою еміграцією зайняла більш тверезу позицію у ставленні до Радянського уряду. В ідейній еволюції письменника відіграли позитивну роль його зустрічі у Берліні з Горьким, Єсеніним, Маяковським, листування з радянськими літераторами К. Чуковським, В. Лідіним, В. Івановим, А. Соболем. Тож природно, що у передмові до цього окремого видання письменник уже висловлює оптимістичний погляд на події в Росії, накреслює план дальшої оповіді.}

_{У квітні 1922 року у берлінській газеті «Накануне» О. Толстой видрукував «Відкритий лист Н. В. Чайковському». Звертаючись до одного з лідерів реакційної еміграції, письменник рішуче заявляв про розрив з нею, про свою повагу до Радянської влади і червоних військ, що у боротьбі з інтервентами зуміли відстояти цілісність і незалежність держави, про те, що совість кличе його їхати у Росію і хоча б гвіздок свій власний та забити у пошарпаний бурями російський корабель. Передруковуючи цю сміливу відсіч білоемігрантщині, «Известия» (25 квітня, 1922) заявляли, що російська література не забуде цей лист, як не забула вона лист Чаадаєва і лист Бєлінського до Гоголя. 1 серпня 1923 року О. Толстой повернувся на Батьківщину. Закінчувалось його ходіння по муках, відкривались нові творчі обрії.}

_{Тематичним і жанровим багатством і різноманітністю художніх форм позначена творчість О. Толстого після повернення додому. Тут і гостросатиричні твори про загниваючу білу еміграцію («Пригоди Невзорова, або Ібікус», «Чорна п’ятниця», «Чорне золото»), і повісті про нелегкі непівські будні («Голубі міста», «Гадюка»), і науково-фантастичний роман («Гіперболоїд інженера Гаріна»), історичні п’єси («Змова імператриці», «Азеф», «На дибі»). Та першорядне місце у його творчих задумах належало «Ходінню по муках». У 1925 році письменник готує нове видання роману, вносячи в нього значні зміни, і приступає до накопичення матеріалу до другої книги епопеї. Художник по-новому сприймає революцію, радянську дійсність, і це докорінно міняло саму концепцію і пафос задуму. Твір тепер мислиться йому як історична оповідь про велич і випробування соціалістичної революції.}