Читать «Ловці манекенів. Про що розмовляють закохані» онлайн - страница 33
Віктор Тимчук
Під другою закладкою у справі знаходився такий документ:
«Слідчому прокуратури тов. Сластіну С.Д.
В січні 1982 року до мене під час роботи звернувся незнайомий чоловік з проханням продати 15 позолочених корпусів для оновлення годинників членам своєї сім’ї і родичам. Нічого не підозрюючи поганого і протизаконного, я відпустив йому 15 позолочених корпусів. Більше той чоловік ніколи до мене не звертався з подібним проханням, і я ніде його не зустрічав.
27 березня 1983 року».
Біронський! Батько Ігоря! Чудасія. Гарна пам’ять у Бухова! Минуло ж два роки… Євгенову увагу привернув наступний аркуш:
«Протокол свідчення гр. Біронського С.А.»
СЛІДЧИЙ. Станіславе Андрійовичу, від вас Кастрафін отримав 15 позолочених корпусів.
БІРОНСЬКИЙ. Так, я про це написав.
СЛІДЧИЙ. А як ви їх оформили документально?
БІРОНСЬКИЙ. Розумієте… е-е… виписав квитанції.
СЛІДЧИЙ. На різних вигаданих осіб? Ну-ну, ви не соромтесь, кажіть. Адже ми все знаємо.
БІРОНСЬКИЙ. На різних і вигаданих.
СЛІДЧИЙ. І взяли гроші з Кастрафіна ще й за нібито виконану вами роботу по заміні корпусів?
БІРОНСЬКИЙ. Взяв. У мене ж план.
СЛІДЧИЙ. Однак ми не знайшли квитанцій. Де ж вони?
БІРОНСЬКИИ. Напевно, загубились. Я добре пам’ятаю, як виписував. Ні, це неможливо! Ви не думайте, я не привласнив гроші. Боже борони. Клянуся вам, ніколи й копійки…»
Тополюк згорнув справу.
— Зрозумів, Євгене? — промовисто запитав Денис.
— Ясно, як по дню. І чим відбувся Біронський?
— Переляком, позбавленням премії за місяць і обговоренням його вчинку на профспілкових зборах. Він виконував план, — іронічно закінчив Бухов.
— План власної кишені, — докинув Тополюк.
— Еге. Тепер про Біронську, — Денис постукав пальцями по столі. — Мати Ігоря за останні сім років поміняла п’ять місць роботи. В тих магазинах, звідки вона розраховувалась, завжди виявляли нестачу. Як ведеться, суму розкидали на всіх працівників, і Біронська вносила свою частку, а невдовзі подавала заяву…
— Цікава сімейка. Ти добряче сьогодні попрацював. А що за люди батьки Аркадія Апостолова?
— Про них у мене ніякої інформації. В суботу й неділю завод не працює. До речі, золоті імперіали досі не проходили в жодній справі. Дуже рідкісні, наче луїдори.
— Тим дивніше. Звідки він у Шейха?
Вони ще з півгодини обмірковували здобуті відомості й факти. Нещасний випадок уже обріс ними, ніби грудка снігу, пущена з гори. Куди заведе їх розслідування?
— Не забудь, завтра до матері Віталія, — нагадав наприкінці Бухов.
12
Євген незчувся, як заснув: напікшись на сонці, поволі поринув у благодатний спокій. Нічого не снилося. Прокинувся від прохолодних крапель, що падали йому на груди. Поруч стояв Бухов з кволою посмішкою, в синій сорочці й темно-сірих штанах. З його правої руки скрапувала вода. Євген глипнув на годинник— 18.50, звівся. Як одна мить пролетіло тридцять хвилин.
— Одягайся, дзвонила Лашко. Мати Віталія приїхала о 15.00, — сказав Денис і сів на стілець. — Людмила зробила їй укол — ввела камфору, димедрол… Ти сьогодні загорав?