Читать «Про відважного Барвінка та коника Дзвоника» онлайн - страница 2

Все ми зробимо, Барвінку! Ліг Барвінок на травичку, Кулачок підклав під щічку. А тим часом добре діло На городі закипіло. Ниток диньки-робітнички Насукали із травички І пошили шаровари Не з матерії, а з гички. Чобітки із стрюччя й хрону, А онучі — із пасльону. Дві Редисочки до ранку Гаптували вишиванку Ще й пошили для хлопчини Шапку з гострої перчини. Є вже й зброя для героя — Гострий спис із цибулини. Щоб не згинув десь у полі. Щит зробили з бараболі, З реп’яхів — чудесні шпори Почепили на підбори. Ще й дали йому в дорогу Вузлик доброго гороху.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

Не з-за гори високої, Не з-за ріки широкої, А з-за дідового тину На широку луговину Наш Барвінок виїжджає. Під ним коник Дзвоник грає, Копитами землю риє, Курявою небо криє. Підстрибує вище й вищє, Аж із рота пара свище. Шум і гам на всю округу! Виряджають козарлюгу Славні жителі городу, Зичать доброго походу. Всі листочками махають. Нишком сльози утирають… Дві Редисочки під тином Просять; — Хлопчику, пищи нам, Шли нам вісточки з дороги Про геройські перемоги. — Їм козак вклонився низько: