Читать «Простір Гільберта» онлайн - страница 5

… Перший політ над Москвою, який ніколи не забути; коли бачиш будинки Садового кільця, темні стіни Кремля, дах Історичного музею, ніби припорошений снігом.

— А ви ж можете ненароком зустрітися з льотчиком. Я киваю машинально: «Звичайно».

— А раптом виявиться, що тоді він був на вашому місці, на полі?

— Тоді я повірю у простір Гільберта.

— То ви досі жартували?

— Тільки наполовину. Ви запитали мене, чому я люблю фізику. Я спробував відповісти.

Нараз я схаменувся: треба вже розповісти їй про електролюмінофори, над якими ми працювали останніми роками, і, може, трохи про телевізори з пласким екраном — про те, задля чого, власне, ми зустрілися.

Так, це буденне. Проте хіба фізик не той же майстер, який, як і сотні років тому, безсонними ночами може подумки охопити, скласти воєдино відразу всі цеглинки світу і вивершити з них, наче з дитячих кубиків, піраміду, місто, зірку, Всесвіт?

Електролюмінофор перетворює електрику на світло. Хіба це не цікаво? Напруга, прикладена до електролюмінофора, порушує рівномірний хоровод електронів. Електричне поле збиває електрони з рівнів-орбіт і жене їх уздовж силових ліній. Дайте напругу ще більшу — і нестримний потік електронів прониже електролюмінофор наскрізь. Це електричний пробій.

Електролюмінесценція — це майже те саме, що пробій.

Є в люмінофорі мікроскопічні ділянки не однорідностей, де напруженість поля більша, ніж в інших місцях. Основні події розгортаються саме тут. Прискорені полем окремі електрони, наче найперша куля у більярдній партії, врізаються в гущавину своїх побратимів — куль, що ще не зрушили з місця. Беззвучний удар — й ущільнений рій електронів мчить далі.

Стоп — ділянка з підвищеною напруженістю поля закінчилася. Електронам, що саме розігналися, ходу немає. Найстрімкіші з них застрягли десь у вузлах кристалічних решіток. Досить поміняти полярність напруги — і вони повернуться на свої рівні. Партію на більярді завершено, кулі знову на місцях.

Ось тут і закопано собаку. Адже електрони, осідаючи я а орбітах, повертають, випромінюють кванти світла. Кожний електрон — по одному кванту. Від енергії квантів залежить колір випромінювання…

Я запрошую її до мікроскопа.

— Погляньте: якщо шматочок люмінофора неабияк збільшити, то він стає схожий на нічне небо. Зірки — це люмінесцентні осередки, тут зіштовхуються електрони. Між ними темний простір. Зірки миготять: в одних осередках електронний більярд завершується, в інших тільки починається. Адже на люмінофор подається змінний струм. Щоправда, вловити мерехтіння вам не вдасться, полярність напруги змінюється п’ятдесят разів на секунду. Така частота для нашого неквапливого «інерційного» зору невловна — все зливається в суцільне сяєво.