Читать «Таємниця «Вогняного Ока»» онлайн - страница 37

— От бачиш, — мовив Басовитий, — ходімо нагору — мені якось не по собі стає в цьому підвалі.

Світло за дверима згасло. Невдовзі хлопці почули кроки, які відлунювали на дерев'яних сходах. Потім ляснули двері, і діти знову зосталися в льосі самі.

— Ох! — видихнув Піт. — А я вже подумав, що нам капець. Круті вони хлопці.

— Атож! — підхопив Гус. — Ви чули, він так гидотно захихотів, коли згадав, як Мічений звів рахунки з його приятелем.

— Юпе, як ти гадаєш, хто вони? — запитав Піт. — Гей, Юпе, ти що, задрімав?

Юп здригнувся, він вийшов з глибокої задумки.

— Я намагався вирахувати, що до чого, — сказав він. — Певно, ці двоє дізналися від Джексона про «Вогняне Око» і тепер змушують Джексона допомагати їм, щоб відшукати камінь швидше, ніж Мічений.

Піт кивнув.

— Гаразд, але як нам звідси вибратися? Ми ж замкнені!

— Думаю, треба дочекатися, доки вони залишать будинок. А тим часом відшукаємо двері до підвалу, щоб за першої нагоди гайнути звідси.

Юпітер, як завжди, ступив перший. Вони перейшли просторим підвалом, стеля якого з іншого боку була підлогою першого поверху. Вікон у підвалі не було. В кутку стояла олійна піч та бак для олії. Оце все, що було в підвалі. Дерев'яні сходи вели нагору. Хлопці навшпиньки піднялися ними, і Юпітер обережно повернув ручку дверей. Ручка повернулась, але двері лишалися замкнені. Юп спробував ще раз і відпустив ручку.

— З того боку двері тримає засув, — сказав він, — ми замкнені з обох боків.

На хвилину запанувала тиша. Якщо вони замкнені в льосі, а незнайомці підуть, не дізнавшись про їхню присутність, невідомо, коли ще хтось навідається в цей будинок. Найближчими днями, може, й ніхто, аж доки не з'являться робітники ламати його.

Нарешті Юпітер порушив мовчанку.

— Ще є двері до потайних сходів.

— Але ж там зламалась ручка, — нагадав Гус, — я чув, як і по той бік ручка теж упала. Ці двері тепер не відчинити, правда ж, Піте?

— Я, принаймні, не зміг би їх відчинити, — підтвердив Піт.

— Треба ще глянути, може, щось вдасться зробити, — сказав Юп.

Вони повернулись до винного льоху. Піт спрямував промінь велосипедної фари на те місце, де була ручка. Юп дістав з кишені предмет своїх гордощів — складаний ніж марки «Швейцарська армія». Серед іншого в ножику була й викрутка.

— Зазвичай, якщо відпадає ручка, заскочку можна повернути викруткою, — зауважив Юп. Він просунув викрутку в щілину від ручки. Вона якраз вмістилася в чотиригранний виріз замка. Юпітер повернув викрутку, язичок замка піддався, і двері розчахнулися.

— Прийом нескладний, але його варто знати саме в таких випадках, — сказав Юпітер і рішуче поставив ногу на нижню сходинку потайних сходів.

— А ось і ви! — пролунало нагорі басовито. — Ми знаємо, дітки, що ви там, бо щойно наткнулись на ваші велосипеди. Виходьте, але без фокусів, якщо не хочете пригод на свої голови.

ДОПИТ ТРЕТЬОГО СТУПЕНЯ

Юпітер не збирався коритися цій команді. Він нагнувся й намацав ручку, яка впала по цей бік дверей.