Читать «Таємниця «Вогняного Ока»» онлайн - страница 34

Цей триповерховий будинок, дерев'яний і поштукатурений, мав досить солідний вигляд серед чималої ділянки землі. Ніщо в будинку не подавало ознак життя. Хлопці під'їхали до ґанку і кинули велосипеди на траву.

— Ключа ми не маємо, але мусимо знайти спосіб проникнути всередину, — сказав Піт. — Зрештою, містер Двігінс нам це дозволив.

— Можна вибити шибку і влізти через вікно, — запропонував Гус.

— Краще нічого не псувати, якщо можна обійтися, — заперечив Юпітер. — Хоча цей будинок і збираються зносити. Я прихопив з собою дещо, — з цими словами він дістав з кишені чималий набір різних ключів, зібраних на складі за багато років. — Подивимося, чи не підійде якийсь із них, а якщо ні — тоді подумаємо, що робити.

Трьома сходинками вони піднялися на ґанок, і Піт смикнув ручку дверей. На його здивування, двері відчинились.

— Вони не замкнені, — сказав він, — і навіть добре не причинені!

— Дивно, — сказав Юпітер і зіщулився.

— Може, це Двігінс забув замкнути двері, коли був тут востаннє? — висловив здогад Піт. — Або їх відімкнув хтось інший. Але яка різниця, навіщо взагалі замикати порожній будинок?

Вони зайшли в темний передпокій. Із нього двері вели у чотири великі кімнати, порожні і вкриті пилюкою. Окрім шматків пакувального паперу на підлозі, в них не було нічого. Юпітер зайшов до кімнати, яка, як йому видалося, слугувала вітальнею. Він уважно роздивився, але роздивлятись не було чого. Меблі винесені, стіни, оформлені під горіхове дерево, блищали, хоча теж були вкриті шаром куряви.

Позаяк у вітальні було порожньо, Юпітер повернувся і пройшов через передпокій до протилежної кімнати. Тут, мабуть, раніше була бібліотека, адже вздовж трьох стін від підлоги до стелі були змонтовані книжкові полиці. Нічого, крім пилу, на них не лишилося. Юпітер стояв серед кімнати і розглядав полиці.

— Ага! — мовив він по тривалій мовчанці.

— Що ти хочеш сказати цим «ага»? — поцікавився Піт.

— Я особисто нічого, вартого «ага», тут не бачу.

— Тобі варто потренувати спостережливість та кмітливість, коли хочеш стати добрим детективом, — сказав Юпітер. — Ану, поглянь пильніше на секцію книжкових полиць, яка переді мною.

Піт довго дивився на полиці.

— Нічого, крім пилу, я не бачу, — сказав він нарешті.

— Подивись на край, — підказав Юпітер. — Бачиш, ця секція виступає зі стіни на сантиметр більше, ніж сусідні з нею полиці. Думаю, це важливо.

Він підступив ближче і потяг шафу до себе. Вона повільно розвернулась, і за нею хлопці побачили вузькі двері.

— Потаємна кімната за шафою! — вигукнув Юп. — І шафа так легко відсунулась.

— Еге ж! — пожвавився Піт. — Дещо ми все ж знайшли!

— Треба було прихопити ліхтарики, — спохопився Юпітер. — І як я про це забув? Піте, збігай на подвір'я і відкрути фару від свого велосипеда.

Піт невдовзі повернувся і подав Юпітерові фару.

— Мабуть, ти захочеш зайти перший, — мовив він при цьому.

— Не бійся, там, нічого страшного не може бути, — сказав Юпітер, — адже будинок давно стоїть порожній.

Піт так не вважав. Під час минулих розслідувань вони кілька разів опинялись у потайних кімнатах, і в одній з них вони знайшли кістяк людини. Та Юпітер засвітив яскравого ліхтарика й відважно зайшов до кімнати за книжковою шафою. Піт і Гус рушили вслід. Через два кроки вони зупинилися.