Читать «Таємниця «Вогняного Ока»» онлайн - страница 24

У цьому храмі, який належить невеликій, але фанатичній секті войовничого племені, «Вогняне Око» було прикріплене до чола статуї храмового божества. Місцеві перекази свідчили, що цей камінь має здатність бачити людські гріхи. До нього підводили людину, яку підозрювали в скоєнні злочину, і якщо камінь цієї миті спалахував яскравим світлом, це було доказом вини, якщо ж камінь лишався тьмяний, людину вважали невинною.

Багато років тому камінь за невідомих обставин зник із храму. Де він тепер, невідомо, але послідовники секти продовжують невтомні пошуки «Вогняного Ока». Подейкують, що рубіна поцупив і продав один зі служок храму Справедливості, який щось накоїв і потерпав, що камінь викриє його. Дехто вважає, що ця зловісна коштовність лежить собі в якійсь невідомій могилі коло праху бідолахи, котрий купив чи поцупив її. Інші переконані, що рубін іще повернеться у світ. За однією з давніх легенд, якщо «Вогняне Око» спокійно пролежить п'ятдесят років і ніхто його не бачитиме й не братиме до рук, він очиститься і втратить здатність приносити біду. Але тільки за умови, якщо його хтось просто знайде, купить або отримає як подарунок, а не поцупить чи забере силоміць.

Усе ж мало хто з колекціонерів навіть сьогодні наважився б на ризик володіння каменем, який приносить. біду, хоча від його зникнення минуло вже майже п'ятдесят років».

— Он воно що, — пробурмотів сам до себе Боб. Безсумнівно, «Вогняне Око» справляло враження предмета, від якого треба триматись якомога далі. Хоча п'ятдесятирічний термін, мабуть, минув, адже книга, яку він тримав у руках, побачила світ кілька років тому, у хлопця не було жодного бажання мати справу з цим рубіном.

Глибоко замислений, він поклав книжку вбік і дістав з полиці енциклопедію. У ній Боб відшукав статтю про місто Флешивар. Стаття була невеличка, в ній оповідалося, що мешканці Флешивара та довколишніх гір належали до войовничого племені, були рослі та відзначалися неймовірною хоробрістю в поєдинках, також вони були відомі тим, що завжди жорстоко мстилися тим, кого вважали своїми ворогами.

Боб здригнувся, коли дочитав до цього місця. Він занотував основні дані про Флешивар, а також про рубін, і якийсь час вагався. Чи зателефонувати Юпітерові і все розказати? Ні, краще не треба. Саме час вечері, до того ж операція «Ланцюг привидів» ще не почалася.

Боб розпрощався з міс Бенет і поїхав велосипедом додому. Його матуся саме закінчувала готувати вечерю, а батько читав газету й курив люльку. Він обізвався до Боба: