Читать «Таємниця «Вогняного Ока»» онлайн - страница 22
Роберт Артур
— То, виходить, ніякого чорновусого чоловіка в окулярах взагалі не існує? — запитав Гус.
— Думаю, що так. Думаю, Двігінс його вигадав. А насправді, мабуть, Мічений, тобто пан Рама Рандур з Індії, просто купив у Двігінса копію секретного послання. Двігінс вигадав усю цю історію, щоб ми думали, що копію викрали.
— Логічно, — визнав Гус, — до того ж це пояснює, як пан Рандур потрапив сюди на склад. Він теж здогадався, що бюсти відіграють важливу роль у цій загадці.
— Він сказав, що незабаром повернеться, — стурбовано додав Піт. — Цілком ймовірно, що наступного разу він прихопить із собою спільників. А раптом він не повірив, що ми не знаємо, де бюст Августа Дужого? У них на Сході дуже добре вміють розв'язувати язика з допомогою жорстоких тортур.
— У тебе багата уява, — спинив його Юпітер. — Тут Каліфорнія, а не Схід, і я не чув, щоб від часів індіанців тут когось катували.
— Все колись трапляється уперше, — похмуро буркнув Піт.
Гус відкрив рота, аби ще щось сказати, коли несподівано задзвонив телефон. Юпітер підняв слухавку:
— Склад Джонса. Юпітер Джонс на дроті.
— Мене звати місіс Петерсон. Я мешкаю в Малібу, — пролунав у слухавці приємний жіночий голос. — На жаль, маю до вас претензії. Учора я придбала у вас два гіпсові бюсти як прикраси для саду…
— Так-так, уважно слухаю вас, місіс Петерсон, — в голосі Юпітера з'явилася непідробна цікавість.
— Вони були в пилюці, тож я вирішила помити їх з допомогою шланга. І один з них розсипався. У нього відпало вухо і частина носа. Мій чоловік сказав, позаяк вони з гіпсу, їх треба тримати у приміщенні, а в саду перший дощ їх знищить. Думаю, ви маєте повернути мені за них гроші, адже ви їх продавали як прикраси для саду.
— Я шкодую за цю прикрість, місіс Петерсон, — чемно відповів Юпітер. — Ми справді не врахували, що гіпс руйнується від води. Ми повернемо вам гроші. Скажіть, будь ласка, які бюсти ви придбали?
— Не можу згадати… Вони зараз на веранді. Але, здається, один з них якийсь Август. Я завтра привезу їх вам.
— Не турбуйтесь, будь ласка, місіс Петерсон, — швиденько проказав Юпітер, він аж на стільці підскочив, почувши таке, — ми самі приїдемо й заберемо їх. Продиктуйте мені, будь ласка, вашу адресу, сьогодні ввечері ми під'їдемо до вас.
Він квапливо записав адресу місіс Петерсон і поклав слухавку.
— От і знайшовся Август Дужий, — повідомив він Піта і Гуса. — Коли повернеться вантажівкою Ганс, ми поїдемо по них.
— Чудово! — сказав Піт, і тихенько додав: — Сподіваюся, ми доберемося до Августа швидше, ніж Мічений добереться до нас.
НА СЦЕНІ З'ЯВЛЯЄТЬСЯ ЧОРНОВУСИЙ
А Боб тим часом заходив до публічної бібліотеки Рокі-Біч, де він працював увечері. Побачивши його, бібліотекарка міс Бенет здивувалася:
— Мої вітання, Бобе, а я думала, що сьогодні у тебе вільний день.
— Це справді так, — відповів Боб, — я прийшов трохи почитати.
— Он як, а я хотіла попросити тебе допомогти, — міс Бенет ніяково усміхнулася. — Сьогодні важкий день. Зібралося чимало книг, які треба розкласти на стелажі. Бобе, ти мені допоможеш?