Читать «Таємниця «Вогняного Ока»» онлайн - страница 12

— А вони про це могли розказати будь-кому, — підхопив Піт, — а той будь-хто здогадався, що містер Двігінс обов'язково зробить копію листа, і прийшов по неї сюди.

— Ходили чутки, що містер Август заховав десь величезне багатство, — додав адвокат. — Той, хто почув про загадкового листа, звісно, вирішив, що в посланні мовиться про те, де заховані гроші. Але насправді містер Август помер з дуже скромними статками. Його будинок був закладений і тепер стане власністю володаря застави. Я мусив продати всі меблі, щоб оплатити видатки на похорон.

— Але, судячи з листа, він таки володів чимось цінним і хотів, щоб я той скарб знайшов, — озвався Гус. — Сам він того скарбу чомусь боявся.

— Схоже, що так, — Двігінс зняв окуляри й задумливо протер скельця, — але що це за скарб, він мені не сказав. Кілька разів він мене застерігав: «Генрі, в моєму житті були такі пригоди, про які тобі ліпше не знати, ради власного спокою. По-перше, моє справжнє ім'я не Гаррі Вестон. По-друге… зрештою, це не суттєво. Запам'ятай тільки: якщо почне тобі траплятись на очі смаглявий чоловік, у якого на чолі татуювання — три крапки, — чекай бурі». Диваком був містер Вестон, перепрошую, я хотів сказати, містер Август. Дивакуватий, але добрий. Звісно, мені й на думку не спадало розгадувати таємниці його минулого.

— Вибачте, будь ласка, — перебив його Юпітер. — Чи правильно я вас зрозумів, «що містера Августа знали тут за прізвищем Вестон?

— Так. Весь час, коли він мешкав у Голлівуді, він називав себе Гаррі Вестон. Лише перед смертю, коли дав мені адресу та ім'я свого внука, він назвав мені своє справжнє ім'я.

Юпітер позирнув на шухляду, яка була висунута, коли вони зайшли в кабінет. На ній була позначка «А — Б».

— Вибачте, містере Двігінс, — продовжував Юпітер, — я зауважив, що ви поклали папку в шухляду, позначену літерою «А», тобто на прізвище Август. Виходить, коли ви дізналися справжнє прізвище свого клієнта, то й на папці змінили прізвище з «Вестон» на «Август»?

— Так-так, звісно. Я дуже педантичний в роботі з документами. — Тоді виявляється, що той, хто на вас напав, також це знав. — Юпітер не вгавав. — Чомусь він шукав листа не в шухляді зі справами на літеру «В», тобто Вестон.

— Та звідки мені знати, — образився адвокат. — Може, Джексони чули, як він назвав мені своє ім'я… ой, мало не забув, стривайте, зараз я покажу вам щось цікаве.

Він знову добув папку зі справами Августа і дістав з неї невеликий шмат паперу — то була вирізка з газети.

— Ось що написала одна з місцевих газет, — сказав адвокат. — Один репортер пронюхав, що містер Вестон оточений якоюсь таємницею. Він довго оббивав мої пороги, і я вирішив, позаяк містер Август уже помер, то не станеться нічого поганого, коли я оприлюдню його справжнє ім'я та розповім трохи про його життя. Те, що написане в замітці, міг прочитати будь-хто.