Читать «Худий» онлайн - страница 24

— Все можливо, — погодився я, — та, як на мене, вони не схожі на спільників. А що?

— Гадаю, ви маєте рацію, — промовив він. А тоді замислено додав: — Хоч є певні міркування. — Він насупився. — А втім, вони завжди виникають. Гаразд, містере Чарлз, послухайте, що нам відомо напевне, і як зумієте щось додати, я буду дуже вам вдячний.

Я пробурмотів, що постараюсь.

— Значить так: приблизно третього жовтня Уайнент повідомив Маколея, що мусить на якийсь час поїхати з міста. Хоч він не сказав, ні куди їде, ні з якою метою, Маколею спало на думку, що він вирішив усамітнитись, аби попрацювати над черговим винаходом, — пізніше Джулія Вулф це підтвердила, — і сховався десь в Адірондакських горах. Проте коли адвокат запитав про це у секретарки, вона відповіла, що знає не більше за нього.

— Їй було відомо, що то за винахід?

Гілд похитав головою.

— Як свідчить Маколей, ні. Єдине відомо, що Уайненту потребувалося приміщення і дорогі прилади чи інструменти, оскільки він дав необхідні вказівки адвокату. Він розпорядився, щоб Маколей обернув усі його цінні напери, облігації та інше майно у гроші — на випадок, коли вони йому знадобляться, — а також провів банковські операції та інші розрахунки від його, Уайнента, імені.

— Весь капітал у розпорядженні довіреного?

— Саме так. І ще: він зажадав отримувати гроші на вимогу готівкою.

— Він завжди вигадував щось несусвітне, — зазначив я.

— Всі такої думки. Та, схоже, він просто підлаштував це, щоб його не вирахували за чеками й не опізнали. Тому й дівчину він не взяв із собою, навіть не повідомив, де він, якщо вірити ЇЇ словам. І відпустив собі бороду… — Гілд наче погладив уявне волосся.

— По самі очі, — докінчив я. — То він в Адірондаку?

Гілд стенув плечима.

— З таким самим успіхом можна назвати і Філадельфію — це єдині версії, підказані нам. Ми шукаємо його в горах, але це непевно. Він може бути й в Австралії.

— Скільки ж грошей готівкою забажав Уайнент?

— Я можу назвати точну цифру. — Гілд витяг з кишені жмут брудних, пожмаканих папірців, видобув найзалапаніший конверт, а решту сховав назад. — Наступного дня після розмови з Маколеєм він узяв сам у банку п'ять тисяч готовими грошима. Двадцять восьмого числа — йдеться, як ви розумієте, про жовтень, — він наказав Маколею зняти для нього ще п'ять тисяч, шостого листопада — дві з половиною тисячі, тисячу — п'ятнадцятого, сім п'ятсот — тридцятого, півтори тисячі шостого — це вже грудня, тисячу вісімнадцятого і п'ять тисяч двадцять другого, напередодні вбивства.

— Близько тридцяти тисяч, — підсумував я. — Чудовий оборот капіталу.

— Двадцять вісім тисяч п'ятсот, якщо бути точним. — Гілд поклав конверт назад у кишеню. — Але це, зрозуміла, ще не все Після тієї першої телефонної розмови Маколей «мусив постійно щось продавати, аби підтримувати рахунок у банку. — Він знову поліз до кишені. — У мене тут список проданого. Бажаєте подивитись?

Я відмовився.

— А як він передавав гроші Уайненту?