Читать «Метелик» онлайн - страница 235

Дантон і Брут і далі ступають позаду метрів за двадцять від Маргеріти. Маргеріта ж спокійно виходить на середину площі й зупиняється. Обидва недруги порівнюються з нею. Вона час від часу видає протяжний сумовитий звук. Буйволи знову торкаються один одного рогами, але цього разу в мене таке враження, що вони розмовляють між собою, бо з їхнього сопіння проступають звуки, які, певне, щось означають.

Після цієї розмови один із них повільно відходить ліворуч, а другий праворуч. Вони зупиняються на самих краях площі. Отже, їх розділяють якихось триста метрів. Маргеріта чекає в центрі. Я все зрозумів: це відбувається зі згоди обох сторін поєдинок за право володіти буйволицею. Втім, молода буйволиця згодна з цим, вона пишається, що два самці збираються битися за неї. Мабуть, не варто вам казати, що на своєму стоп’ятдесятиметровому маршруті кожен з них набагато збільшив свої дві тисячі кілограмів завдяки тій швидкості, яку вони розвинули. Удар цих двох голів такий страшний, що обидва буйволи понад п’ять хвилин перебувають у нокауті. У кожного підгинаються ноги. Швидше приходить до тями Брут, який біжить чвалом на своє вихідне місце… Поєдинок тривав дві години. Наглядачі хотіли застрелити Брута, але я не дав їм цього зробити, і під час чергового удару Дантон зламав собі рога, якого він пошкодив об бочку. Він утік, переслідуваний Брутом. Це переслідування тривало до наступного дня. Скрізь, у садку, на кладовищі й у пральні, де буйволи побували, вони все знищили.

І тільки наступного ранку, після ночі постійних поєдинків, десь о сьомій годині, Брут зумів притиснути Дантона до муру пекарні, що стоїть на березі моря, і там устромив йому в черево свій ріг. Щоб докінчити його, Брут тричі обернувся довкола себе, повертаючи ріг у череві Дантона, який, спливаючи кров’ю, переможений упав на землю.

Ця битва двох велетів так виснажила Брута, що мені довелося допомагати йому вивільнити свій ріг. Ї він немічно пошкандибав понад морем, а поряд з ним пішла Мар— ґеріта, гордо задерши вгору свою шуту голову.

Я не був присутній на їхній шлюбній ночі, бо наглядач, який відповідає за буйволів, звинуватив мене в тому, що я випряг Брута, і звільнив з погоничів.

Я йду до коменданта поговорити про Брута.

— Що сталося, Метелику? А, ви щодо Брута… Його доведеться вбити, він надто небезпечний. Порішив уже трьох чудових буйволів!

— Я дуже прошу вас урятувати Брута. Наглядач, який відповідає за буйволів, нічого не знає. Брут не нападав, він захищався. Дозвольте, я розкажу вам усе до ладу.