Читать «Метелик» онлайн - страница 209

Уночі я розмовляю з Наріком, прозваним «Смачною Кашею», який потім перекаже все своякові. Нарік відповів дає не вагаючись:

— Покладись на мене, я заберу з майстерні ті деталі. Тільки не поспішай, бо їх можна буде виносити лише разом з матеріалами, потрібними на будівельних роботах. У всякому разі, обіцяю тобі, що не пропущу слушної нагоди.

Мені лишається поговорити з Матьє Карбоньєрі, бо я збираюся втікати саме з ним. Він дає згоду.

— Матьє, я знайшов людину, яка зробить мені пліт. Знайшов і того, хто винесе з майстерні деталі для плота. А ти підшукаєш у садку місце, де можна буде закопати той пліт.

— Ні, робити це на грядці небезпечно, бо вночі наглядачі приходять красти овочі, і якщо хтось наступить на розпушену землю, нас викриють. Я влаштую сховок у підпорній стіні — вийму з неї великий камінь і видовбаю там нішу. Потім кластиму туди деталі й закриватиму нішу каменем.

— Деталі слід приносити відразу в садок?

— Ні, це дуже небезпечно. Свояки не зможуть пояснити, чого вони приходять у мій садок. Буде краще, коли вони кластимуть деталі щоразу в різних місцях неподалік від садка.

— Домовились.

Здається, все йде добре. Треба ще тільки заготувати кокосових горіхів. Згодом я подумаю, як можна буде наскладати їх удосталь, щоб не привернути до себе уваги.

Тепер я знову відчуваю, що живу. Мені ще потрібно поговорити з Галгані та Гранде. Я не маю права мовчати, адже їх можуть звинуватити в співучасті. Отже, я маю офіційно відокремитись від них і жити сам. Коли я кажу їм, що готуюся до втечі й нам доведеться розділитись, вони кричать на мене й рішуче заявляють: «Утікай якомога швидше. Ми тут якось виплутаємось. А поки що лишайся в нашому «казані», ми вже всяке бачили».

Уже цілий місяць триває підготовка до втечі. Я одержав сім деталей плота, з яких дві —великі. Оглянув підпорну стіну, в якій Матьє зробив сховок. Навіть не скажеш, що той камінь зрушували з місця, — Матьє завбачливо поначіпляв довкола нього моху. Сховок чудовий, але, здається, замалий, у ньому навряд чи вистачить місця для всіх деталей. Та поки що класти їх є де.

Вже те, що я готуюся до втечі, підносить мій настрій, їм, як ніколи, з апетитом, а завдяки риболовлі я завжди в чудовому фізичному стані. Крім того, щоранку я понад дві години роблю між скелями вправи. Особливо треную ноги, бо руками й так багато працюю, коли вудаку рибу. Для ніг я знайшов непоганий спосіб тренування: заходжу у воду трохи далі, ніж на риболовлі, стаю боком до хвиль і, намагаючись утримати рівновагу, напружую м’язи. Наслідок чудовий.

Жюльєтта, дружина коменданта, й далі люб’язна зі мною, але вона помітила, що я заходжу до них тільки тоді, коли її чоловік удома. Вона сказала мені про це відверто і, щоб я не зніяковів, пояснила, що того дня, коли її розчісували, вона пожартувала. Однак молода жінка, яка зачісує її, часто чатує на мене, коли я повертаюся з риболовлі, і щоразу розпитує то про моє здоров’я, то про мій настрій. Отже, все йде якнайкраще. Буреє не втрачає нагоди зробити якусь деталь. Уже минуло два з половиною місяці, як ми почали споруджувати пліт.