Читать «Фіаско» онлайн - страница 3
Станіслав Лем
— Маєте тут гамма-дефектоскопи? — спитав пілот.
Корабель був для нього важливіший за їхні клопоти. Самі в усьому винні!
— Маємо. Та я не дозволю вам підійти до ракети у звичайному скафандрі, — озвався Госсе.
— Гадаєте, пошкоджено реактор? — спитав уражено пілот.
— А ви як гадаєте?
Малий Госсе теж підвівся й підійшов до них. Зі щілин у підлозі вздовж опуклих шиб повівало приємним теплом.
— Коли я почав сідати, температура підстрибувала понад норму, проте лічильники Гейгера мовчали. Мабуть, це просто щось у соплах. Можливо, з камери згоряння повитікала кераміка. В мене було таке враження, ніби я щось гублю.
— Кераміка, може, й розплавилась, але був і радіаційний викид, — упевнено мовив Госсе.
— Кераміка не плавиться, — завважив Лондон.
— А що ж то за калюжа? — здивувався пілот.
Вони стояли перед подвійними шибами. Під кормою й справді розтеклася чорна калюжа. Пасма туману, гнані вітровієм, щохвилі обмітали корпус корабля.
— Що в реакторі? Важка вода чи натрій? — спитав Лондон.
Він був вищий від пілота на цілу голову. З радіо долинуло попискування. Госсе кинувся туди, начепив навушники з ларингофоном і почав стиха з кимось говорити.
— Та калюжа не може бути з реактора, — розгублено промовив пілот. — У реакторі важка вода, чиста мов сльоза. А це — чорне як дьоготь.
— Ну, тоді, певно, прорвало труби охолодження сопла, — згодився Лондон. — І кераміка потріскалася.
Він говорив про це, наче про незначну дрібничку, зовсім не перейнявшись аварією, яка ув’язнила пілота з кораблем у цій дірі.
— Мабуть, ваша правда… — підтвердив пілот. — Найбільший тиск у муфтах при гальмуванні. Якщо кераміка трісне в одному місці, то головний струмінь вимете й решту. Все повитікало з сопла правого борту.
Лондон не озвався. Пілот додав невпевнено:
— Мабуть, я сів занадто близько.
— Дурниці. Добре, що ви взагалі сіли.
Пілот чекав, що його похвалять, та Лондон обернувся до нього й уважно оглянув од розкуйовдженої світлої чуприни до ніг, узутих у білі черевики скафандра.
— Завтра пошлю техніка зробити дефектоскопію… Ви приглушили реактор? — спитав він несподівано.
— Ні, зовсім вимкнув. Як для ремонту, — відповів Лондон.
— Це добре.
Пілот вже зрозумів, що нікому не зможе розповісти про свій двобій з ракетою над самим космодромом. Кава кавою, та чи не повинні господарі, які мало не силоміць затягли його в гості, дати йому кімнату з ванною? Він мріяв про гарячий душ. Госсе все ще бубонів щось у мікрофон. Лондон схилився над ним. Ситуація була непевна. Пілот уже відчував — думки цих двох зайняті чимось важливішим за його пригоду й усе це пов’язане із сигналами з Грааля. Іще коли він летів, то чув уривки розмови: йшлося про машини, які не дійшли до місця призначення.
Госсе повернувся разом із кріслом, і напнутий шнур стяг його навушники на шию.
— То де ж той ваш Сінко?
— На борту. Я сказав, щоб він перевірив реактор. Лондон і далі запитально дивився на свого керівника. Той похитав головою й пробурмотів:
— Нічого нового.