Читать «Материками й океанами» онлайн - страница 72

Згаявши три місяці на чекання відповіді від японського імператора, адмірал Путятін поплив у Шангай, щоб запастись провізією і довідатися про новини: адже радіо тоді не було, а ще в Гонконзі морякам, передавали тривожні чутки про те, що Англія і Франція готуються до війни проти Росії.

І от «Паллада» уже біля Сідельних островів, поблизу гирла великої, китайської річки Янцзи.

Сотні рибальських човнів снували навколо корабля. Любо було дивитись, як уміло китайські рибалки вправлялися із своїми червоними бочкоподібними суднами і рогожевими парусами.

У Шанхай, розташований на притоці Янцзи, річці Хуанпу, Путятін і частина офіцерів пішли на шхуні «Восток».

Письменник залишився на фрегаті:

— Дізнайтесь, будь ласка, чи пускають приїжджих у китайське місто. А якщо доведеться жити в європейській факторії, так не варто і їздити: ті ж англійці…

А в Шанхаї в цей час відбувалися сутички урядових військ із селянами і міськими бідняками, повсталими проти утиску маньчжурської династії. Це був відгомін великої селянської війни, на чолі якої стояли сільський учитель Хун Сю-цюань і його найближчі соратники — солдати, вантажники, землероби, носильники-кулі, вуглекопи.

Повсталі, яких називали «тайпінами», створили навіть свою державу Тайпін Тянь-го, що означало «Небесна держава великого благоденства». В цій державі землю відбирали в поміщиків і розподіляли порівну між біднотою. Тайпіни мужньо витримували в Шанхаї облогу військ маньчжурських імперіалістів, яких підтримували англійці.

Новини, за якими поїхав у Шанхай Путятін, були тривожні. Адмірал залишився у місті, щоб дізнатися про все точніше. Гончарова викликали туди ж. Він сів на купецьку шхуну.

Увечері, коли посутеніло, зі шхуни побачили, як удалині зловісно палахкотіла багряна заграва, мелькали спалахи пострілів. У Шанхаї точився бій. Війська імперіалістів намагалися підпалити місто.

Дедалі більше прикрашених циновками джонок з червоно-бурими парусами із деревних волокон пливло назустріч шхуні. На жодній річні у світі нема такого величезного човнярського флоту, як на Янцзи, головній річці Китаю.

У Шанхаї в цих човнах, під двосхилими навісами, мешкали сотні тисяч людей, які не мали іншого притулку. Цілі покоління бідняків не знали іншого життя, крім неспокійного життя на воді. Серед житлових човнів, які густо стояли в кілька рядів, насилу пробирались човни збирачів податків, чиновників, торгівців.

За щоглами джонок показались позолочені кумирні, високі, красиві будинки і садки Шанхая. По набережній снували з ящиками чаю, з тюками шовку меткі носильники. На рейді бовваніли легкі силуети військових китайських джонок з тонкими щоглами, нахиленими в різні боки.

Деякі будинки і великі крамниці були забиті, замкнені: капіталісти і купці втекли від тайпінів. Але життя в порту йшло своїм звичаєм. Навкруги розвантажували і навантажували товари, люди поспішали, лаялись, перегукувались.