Читать «Материками й океанами» онлайн - страница 57

Георгій Кублицький

Однак від цієї дивної гори до моря дві тисячі кілометрів! Кропоткін, відставши від каравану, поїхав до неї.

Це був давно згаслий вулкан. Збереглись навіть залишки лави. Такі ж зрізані конуси здіймались удалині.

Отже, тут, у глибині материка, знаходиться нова, невідома вулканічна область. Це відкриття змусить кабінетних геологів переглянути багато дечого в їхній теорії походження вулканів.

Але як болісно усвідомлювати недолік своїх знань! Важливо було б визначити будову околишніх гір. А як її визначають взагалі, яким способом? Або гірські породи… На жаль, офіцерів не вчать, чим відрізняється шифер від граніту. І з рослинністю не краще. Як її описувати? Змальовувати? Адже купці з собою не возять колекції і гербарії…

Треба вчитися, заповнювати прогалини в освіті, більше читати. Читати кожної вільної хвилини.

На початку червня караван вийшов до Амуру. Козаки і «купець» переправились на російський берег.

Кропоткін чимало дізнався про природу Маньчжурії, про її населення. Тепер йому хотілось ближче познайомитися з трудолюбивим китайським народом. Він згадав, як братався в китайських сільцях з веселими землеробами, курив поганий тютюн з їхніх люльок, розумівся знаками і скрізь знаходив «анда» — друзів.

Згадував він і те, як нові друзі називали його каліченою російською мовою «топора парн» — добрий хлопець. І цей розумний, дійовий народ пригнічують іноземці, пригнічують «амбані» — начальники округів, купці, незліченні мандрівники-чиновники.

Повернувшись із експедиції, Кропоткін вирішив продовжити почате. Йому здавалося кривдним, що біля Амуру лежить величезний край, відомий не більше, ніж яка-небудь африканська пустеля. Що знає, наприклад, наука про долину річки Сунгарі, яка тече до Амуру з глибини Маньчжурії?

Можна уявити, як зрадів Кропоткін, одержавши призначення в експедицію саме на Сунгарі. Щоправда, настрій йому трохи підупав, коли він піднявся на борт малосильного пароплавчика «Уссури», і особливо коли він довідався, що експедиція не має ніякого обладнання для наукової роботи. Це здалось йому вкрай безглуздим.

Старий пароплавчик з вугільною баржею насилу долав швидкі перекати Сунгарі. Кропоткін з шостої години ранку займав своє місце на палубі, роблячи зарисовки, записуючи температуру води, визначаючи широту і довготу.

Він бачив заплавні луки, порослі величезною травою. Його захоплювала довга низка човнів, які моторно йшли під парусами: це амурські нанайці поверталися з ярмарку в місті Саньсіні.

Чудово пливти незнайомою річкою! Ось коса. Пароплавчик ткнувся в неї. Капітан бігає, чортихається. Що за біда! Поки прововтузяться на мілині, можна з'їздити на берег, напхати рюкзак зразками гірських порід, набрати пахучих рослин.

Пихкаючи, «Уссури» втискується на заставлений джонками рейд містечка Саньсіня. Тут — брудні завулки, глиняні хатини, кумирні, сила-силенна чиновників і поліцейських. Поважний мандарин з червоною кулькою на шапочці наказує розігнати жителів, які з'юрмились на березі.